.jpg)
Військовий шлях Олександра почався зі строкової служби у 2020 році - у військкоматі хлопця направили в 95-ту бригаду. А перед виїздом в ООС він підписав контракт із рідною бригадою. Повномасштабне вторгнення зустрів під Горлівкою, а потім вирушили під Ізюм.
Історію військового передає Служба зв'язків з громадськістю 95-ї окремої десантно-штурмової Поліської бригади ДШВ ЗС України
«Професія мене сама обрала, ніби доля була пов’язати життя з інженерною справою. Потрапив в інженерну роту там і залишився, всі знання здобув в навчальному центрі. Під час повномасштабки вдосконалював свої знання, адже мінувань було дуже багато, від Кам’янки до Долини, декілька разів на день були виїзди, потрібно було мінувати територію, щоб зупинити просування ворога та його техніки. В день ми могли ставити 200-300 протитанкових мін», - розповідає головний сержант інженерно-саперного взводу Олександр.
На думку чоловіка, майстерність сапера полягає в уважності, потрібно звертати увагу на всі дрібниці, і обов’язково мати холодний розум. Ворог в саперній справі має велике забезпечення, але ми швидко навчаємося, діємо за стандартами НАТО.
«Нам ставлять задачу, наприклад замінувати, якусь територію, де воює наш батальйон, я як старший групи беру декілька людей, виїжджаємо на вказану точку і там вже виконуємо завдання попри все, - розповідає головний сержант взводу. – Можуть ускладнювати роботу погодні умови або ворог прострілює дороги, переправи, або дрони вистежують нас. Ті ж FPV можуть бити по піхоті, через це нам потрібно бути обережнішими. Тому мінування в нас займає декілька хвилин. Чим частіше ти цим займаєшся, тим швидше справляєшся».
Десантник розповідає, що росіяни мінують все: від магазинів на спостережному пункті, боєкомплектів, банки, трупи своїх побратимів. Будь-що, що може нашкодити руху військ, їм байдуже що мінувати.
«Своє поранення я отримав у 2022 році на стелі (межа Донецької та Харківської областей), виконуючи задачу. Нам потрібно було здійснити інженерну розвідку, і під час цієї задачі, я та мій напарник, пробивали дорогу, щоб заїхав БТР. Нас прикривала група, вийшли на противника, його там не мало бути, адже то був вже наш тил, зав’язався бій, під час якого отримав поранення, був госпіталізований», - згадує військовий.
За словами Олександра, окупанти часто використовують так звані «лепестки» (протипіхотна фугасна міна) та «ПОМ-2, -3 (протипіхотна осколкова міна). У жодному разі не можна брати їх до рук, не рухати, побачивши міни візуально за 5-10 метрів, не йти в тому напрямку, а якомога скоріше потрібно повідомити у відповідні служби.
«Я народився в Херсонській області й мій дім був окупований близько пів року. Коли я вперше приїхав додому, після деокупації, я був шокований, росіяни дуже густо мінували населені пункти, а особливо перед своїм відходом з тієї території, - розповідає військовий. - Звертаюся до людей, які знаходяться на окупованих територіях та деокупованих, будьте уважні не ходіть там, де жили вороги, не наражайте себе на небезпеку, чекайте поки все розмінують».
Хлопець закликає: «Українці, донадьте на дрони та шпиталі, допомагайте як можете, від кожного залежить наша перемога, а не тільки від військових. Ми маємо боротися проти ворога разом!».