Сергій з Житомирщини розміняв п'ятий десяток років. Він військовий. Свого часу обрав нелегкий шлях – шлях служби Батьківщині.
Про нашого земляка, який нині боронить кордони країни, розповіли в Держприкордонслужбі.
Розпочалося військове життя Сергія з артилерії – закінчив Хмельницьке вище артилерійське командне училище. По випуску були війська. Посади від командира взводу до помічника начальника артилерії мотострілецького полку. Потім служба в Аеромобільних військах. Далі ракетні війська і пенсія. Звільнився в запас у 2012 році.
«Все життя військовим. Це своя романтика. Ще з дитинства мріяв бути серед тих, хто боронить та стоїть на захисті своєї Держави», – згадує чоловік й додає: «А мрії збуваються. Маю 31 рік загального військового стажу».
Вийшовши на пенсію, Сергій мав безліч планів на майбутнє – відкрити невеличкий бізнес, працювати, відпочивати, жити. Але відпочивати довелось недовго. Підступний східний сусід у 2014 році розпочав загарбницьку війну проти рідної України. І наш герой одним з перших прийшов до військкомату. Мобілізувався в лави Держприкордонслужби України.
«Прикордонники – це ті, які перші. Цією фразою сказано все. І тому мій вибір пав на прикордонну службу», – говорить офіцер.
Сергій думав, що мобілізується не надовго, але життя внесло свої корективи.
«Продовжую служити. Був і в АТО, і в ООС. Вітчизну треба боронити. І по-іншому ніяк. А всі плани зачекають. Розіб’ємо супостата й далі, після перемоги, повернемось до звичного мирного життя. Все реалізується», – зазначив прикордонник.
Роки служби не проходять даремно. Сергій навчає молодших побратимів. А вдома на офіцера чекає батько та дві доньки. Чекають лиш з перемогою.