«Якось я одним дроном поклав цілу групу окупантів. Вони в бліндаж забігли, а за ними одразу наша пташка. І все! Більше звідти вже ніхто не вийшов», - розповідає про свої будні воїн 95 бригади ДШВ Руслан.
Чоловік не чекав повістки, а сам прийшов у військкомат. Його історію передає Служба зв'язків з громадськістю 95-ї окремої десантно-штурмової Поліської бригади ДШВ ЗС України.
«Мене спочатку не хотіли брати, але я настояв на своєму! - згадує Руслан. – У навчальному центрі сам обрав служити в 95 бригаді ДШВ. Багато знав про роботу цього підрозділу, і він був близький мені по духу. Поліські десантники завжди перші й мені це сподобалося».
Військову кар’єру в бригаді чоловік почав з навчання закордону, після повернення був штурмовиком, довгий час воював на самому нулі.
Одного разу під час розвідки боєм чоловік разом з побратимами висунулися вперед, проте їх групу спалили ворожі дрони.
«Почався серйозний артобстріл. Спочатку поранило одного з моїх побратимів, я надав першу допомогу, й ми почали відкочуватися назад до певної точки. Там вже мене наздогнали уламки», - розповідає Руслан.
Десантник отримав важке поранення в ліве зап’ястя та в праве плече. Пройшов реабілітацію та повернувся до війська. Як каже сам десантник, він не міг залишити побратимів у цій війні зі злом, хоча і був визнаний обмежено придатним.
Руслан продовжив службу в новоствореному підрозділі ударних БПЛА.
«Тепер я кожного дня нищу ворога FPV-дронами, скидами, роблю все, щоб нашим штурмовикам було легше на нулі. Ми з підрозділом допомагаємо нашим військовим відбивати штурми, проводимо розвідку, а іноді дронами носимо хлопцям воду, батареї до радіостанцій, адже не завжди ситуація дозволяє безпечно під’їхати до позицій», - говорить чоловік.
Коли 95 бригаду ДШВ перекинули на захист торецького напрямку, там підрозділ Руслана показав неабиякі результати. Для бійців це новий досвід, адже бої в місті відрізняються від боїв в лісах та посадках, в яких себе вже не раз зарекомендували Поліські десантники.
«У місті менше видно противника, не так страшна артилерія, бо є більше можливостей сховатися, ніж в посадках, - розповідає Руслан. - Бути оператором дрона в місці важче, адже він десь відлетів трошки в бік і ти його втратив. Через будинки не пробивається сигнал, плюс засоби РЕБ противника, глушать сигнал».
Нещодавно Руслан був нагороджений почесним нагрудним знаком Головнокомандувача Збройних Сил України «Золотим хрестом». Десантник зізнається, що йому було приємно отримати нагороду з рук генерала-полковника Олександра Сирського.
«Я не відчуваю себе героєм. Я десантник, який виконує завдання та робить все, щоб наближати Перемогу. 95 бригада завжди знаходиться там, де найспекотніше. Це одна з найбоєздатніших бригад і я пишаюся, що зробив такий вибір. Майбутнє в наших руках, долучайтеся до кращих!», - зазначає Руслан.