Їх називають богами війни та від їхньої зброї здригається небо – все це про артилеристів 95-ї окремої десантно-штурмової бригади ДШВ ЗС України.
Про роботу одного з артилерійських підрозділів житомирських десантників розповіла Служба зв’язків з громадськістю 95-ї бригади.
Робота артилеристів постійно пов'язана з переїздами. Цього разу воїни облаштувались у дворі із напівзруйнованою хатою на околиці малесенького села, що на Луганщині.
“Отут ми й живемо”, – говорить головний сержант артилерійської батареї Олександр.
“Хата довго пустувала, а ми її трохи привели до ладу. Проте довго тут не затримаємося. Напевно, коли ви про нас напишете, ми будемо вже в іншому місці, – продовжує Олександр. – Де тільки не жили – і в землянках чи просто в нашому КрАЗі, а коли не має де, то завжди можна дістати звичайний намет”.
В хаті було тепло і трохи задимлено через те, що стара грубка пропускає десь дим. На пічці варився борщ. Знайомство з військовими перервав тріскіт рації командира з сусідньої кімнати, а далі крик – працюємо!
“"Прийняв!"Командир гармати стоїть посеред поля і робить записи в блокнот. Поряд приводять в бойове положення гаубицю Д-30. Усе сильніше накрапає осінній дощ. Чоботи часто грузнуть у розмитому ґрунті. Буквально з-під землі, зі схрону дістають снаряди. Заряджають, декілька секунд навідник застигає, дивлячись в панораму (приціл гаубиці), потім робить півкроку назад і простір буквально розриває вибух. За нею ще одна гаубиця випускає снаряд, потім ще один… Усе відбувалося занадто швидко. Хлопці злагодженими завченими рухами заряджають гаубиці, чується “постріл!” і за ним надто гучний звук, що його всім тілом відчуваєш. Біля установки клубок диму, він розсіюється до моменту наступного пострілу. А потім лунає "Відбій!". Так само швидко Д-30 ховаються під брезентом та маскувальними сітками, снаряди – в схрон”, – розповідає пресслужба бригади.
Чоловіки швидко йдуть до тимчасового дому. Через хвилину хтось буденно курить на порозі в сінях, хтось пішов допивати вже холодну каву.
“Отака у нас робота – брудна, важка і весь час в очікуванні. Постійно з переїздами. Тільки облаштувався, а вже знову треба переїжджати. Тому деякі наші хлопці завжди в наметі сплять, навіть коли є можливість у теплій хаті ночувати. А все для того, щоб не звикати до тепла, бо завтра знову десь у полі в землянці поселимося”, – говорить головний сержант батареї.
Деякі хлопці відпочивають у літній кухні, де давно вже немає ні вікон, ні дверей. Бійці розповіли про свої дуже вдалі влучання.
“Кажуть, що цілу колону російських танків “розібрали”. Скільки було танків? А біс його знає! – сміх Володимира підхоплюють інші. – Біда артилеристів у тому, що ми не бачимо одразу результати своєї роботи. Снаряд вилетів десь за пагорб, а куди влучив – не видно. Потім тільки наша піхота скидає нам відео з дрона як танки російські горять чи фото розбомбленої позиції ворога. Також зі спостережних постів нам ще повідомляють про результат. Звичайно чекаємо такі повідомлення, хочемо побачити як же ми відпрацювали”.
