Дмитро Брюханов – командир 7-ої десантно-штурмової роти 2 десантно штурмового батальйону 95-ої Поліської ОДШБр.
Журнал Житомира мав честь поспілкуватись із захисником. Дмитро поділився своєю історією та найбільш вражаючими моментами війни.
Фото: 95 ОДШБр
Миротворчі операції та контракт із 95-ою бригадою
До лав 95-ої бригади Дмитро потрапив у 2007 році. До цього він служив у прикордонному загоні з виконання спеціальних завдань міста Форос, АР Крим, а повернувшись до рідного Житомира, підписав контракт із бригадою.
У 2014 році у складі розвідувальної роти брав участь у легендарному рейді в тилу ворога. Тоді українським військовим вдалось вивести з оточення чотири бригади.
Також військовий був учасником миротворчої операції «Мир і стабільність» на Балканах.
Дмитро зізнається, що ще з дитинства для нього професія десантника була оповита романтикою.
«Колись в Житомирі стрибки бригада виконувала на аеродромі у місті, і з девʼятиповерхівки, де я виріс, було дуже добре все видно. Ми прогулювали школу і бігали туди, це все спостерігали і нас це захоплювало. Десь вже зароджувалось бажання бути десантником», — ділиться Дмитро.
Фото: Дмитро Брюханов
«Срібний хрест» від нового головнокомандувача ЗСУ Олександра Сирського
Дмитро Брюханов отримав нагрудний знак «Срібний хрест» за оборону у важких умовах.
Коли ворог пішов у штурм, одна з українських позицій опинилась у повному оточенні. Дмитро, як командир роти, взяв на себе повну відповідальність за вирішення задачі.
«Хлопці в оточенні паніці не піддались, я з ними спілкувався по радіозвʼязку. Ми «мавіками» доставляли батарейки, цигарки, запальнички, записки. Ми швидко зреагували, створили резервну групу сумісно з розвідниками. Зробили групу штурмову і групу закріплення. З першого разу не вийшло одразу, але на другу ніч ми вже виконали це завдання», — розповідає Дмитро.
Під командуванням Дмитра завдяки злагодженій роботі військовим вдалось не лише вивести бойовий склад з оточення, але й відновити позиції.
Фото: violity.com
Рятувальна операція та повернення позицій
«Кремінський ліс. Проти нас стояли «вагнера» з десантниками. Вони штурмували нашу позицію і мали успіх. До бліндажа кинули гранату, на жаль, наші хлопці загинули, але під тілами побратимів лишився живим один боєць. Він був поранений і «орки», певно, не зрозуміли, що він ще живий. Вони заступили на цю позицію. З собою у пораненого військового була радіостанція», — розповідає Дмитро Брюханов.
Цей боєць перебував з Дмитром на звʼязку, просив, щоб його врятували. Командир почав розробляти операцію по звільненню побратима. Він швидко домовився із суміжними підрозділами і штурмовими діями всі разом відновили позицію, врятували військового. На це знадобилась доба.
Ця подія найбільше припала Дмитру до душі.
Фото: 95 ОДШБр
Що потрібно для подолання ворога
Інтенсивність наступу противника сягає пʼяти штурмів на добу, він значно переважає українське військо в кількості. Саме тому критично не вистачає особового складу.
На думку Дмитра, цивільні повинні розуміти ситуацію на фронті, а ухилянтам держава має ускладнювати життя, щоб схиляти їх до виконання свого громадянського обовʼязку.
«Після відпустки бійці не хочуть повертатись на позиції, тому що вони повертаються у рідне місто, бачать те життя. Вони не розуміють, чому повинні гинути в цій посадці, якщо там все добре, всі радіють життю і веселяться. Люди не розуміють, якщо ми цю потужну "машину" тут не зупинимо, вони підуть далі і дуже швидко все знищать», — наголошує Дмитро.
«Мені не потрібен бариста, який варитиме каву. Я готовий пити сиру воду і їсти лише хліб, аби мир скоріше настав. Мені потрібні чоловіки, які сидітимуть зі мною в окопі», — додає Дмитро.
Ще однією проблемою є бюрократія, яка уповільнює всі процеси.
«Я командир, знаходжусь на бойових задачах в лісах, в полях, моя справа — керувати боєм. І в цей момент я повинен займатись тиловими папірцями. Більше вимотує паперова тяганина, аніж війна. Не холод, не піт, не кров, не нерви змушують піти службовців, як ця бюрократія», — ділиться Дмитро.
Фото: скриншот відео Дмитра Брюханова
Майбутнє України після Перемоги. «Хочеться спокою і тиші»
На думку Дмитра, після перемоги на Україну чекає великий поштовх до швидкого розвитку. Він вважає, що навіть руїни швидко відновляться і міста повернуться до мирного життя.
«Я вже бачив як це відбувалось на Балканах. Я мрію, що побудується ще краща країна. Що ми дійсно рухатимемося до Європи», — каже Дмитро.
Особисто для себе військовий хоче спокою. Планує власний досвід передавати наступним поколінням. На його думку, війна триватиме ще довго, а після перемоги Україні не варто розслаблятись, слід посилювати боєздатність.
Дмитро Брюханов зазначає, що вже зараз потрібні якісні комфортні центри реабілітації для ветеранів після важких поранень.
«В Америці, до прикладу, дуже серйозний підхід. Там в стрій повертають навіть після найтяжчих поранень. Хотілося б, щоб і у нас так зробили, бо дуже багато скалічених хлопців, які будуть з обмеженими можливостями. Я б хотів, щоб цих хлопців ставили на ноги», — ділиться Дмитро.
Фото: Дмитро Брюханов