Максименко Владислав Максимович (19.01.2000 – 06.04.2022 рр)
Народився Владислав у м.Києві, проте жив та зростав у м.Житомирі. Тут він ріс, мріяв, навчався у ЗОШ №26, (нині - ліцей №26). Тут робив перші кроки до дорослого життя, здобув робітничу професію у ПТУ №6.
Владислав захоплювався спортом і книжками, мріяв стати хірургом - рятувати життя, як його дідусь...
Але замість безтурботної молодості — війна. Владислав пройшов строкову службу, а згодом — пекло передової з 2014 р. Донеччина, Луганщина... вибухи, втрати, біль. Владислав був учасником Антитерористичної операції. Він мав поранення, та не зламався. Повернувся знову до побратимів, бо почалася нова, ще страшніша війна - повномаштабне вторгнення рф в Україну.
6 квітня 2022 року при виконанні бойового завдання із захисту Батьківщини його життя обірвалося. Та у нашій пам'яті його патріотизм, мужність, жертовність. Лише через три роки і півтора місяця він повернувся на щиті у рідний Житомир.
У вічній скорботі мама, рідні, близькі, друзі та бойові побратими.
Світла пам'ять і вічна слава юному Герою.
За інформацією Житомирської міської ради.