Занедбана та забута будівля на Охрімовій горі ледве нагадує колись величну каплицю Святого Миколая, збудовану в стилі бароко на фундаменті костелу, який бачив Житомир 15 століття. Важлива історична пам’ятка культурної спадщини, занесеної до Державного реєстру нерухомих пам’яток України нині виглядає як чагарник зі сміття та руїнами.
Бездіяльність власників однієї з релігійних громад призвела до такого занедбання. Судові рішення винесені в травні 2023 року зобов'язали привести територію пам'ятки до ладу та власне заключити охоронний договір з усіма обов’язками.
Проте свіжі фото від Олена Тунік-Мозговенко члена Українського товариства охорони пам'яток історії та культури Житомирського осередку стали резонансними в мережі. Явно видно, що нагляд за територією каплиці та виконання судових рішень м'яко кажучи проігноровані.
Фото: Олени Тунік-Мозговенко
“Під час повітряної тривоги змушена була покинути приміщення однієї з житомирських установ. В пошуках кав'ярні натрапила на дуже занедбану, але в минулому вишукану будівлю невеликого костелу. Як виявилось це каплиця Святого Миколая, зведена на католицькому кладовищі на місці дерев'яної в кінці ХVIII ст. Обдерті стіни з останніх сил тримають на собі залишки архітектурної оздоби - багатоступінчасті карнизи, кругленьке віконце, вимурувані і обрамлені більші та менші ніші у вигляді арок (там могли бути релігійні сюжети або ікони), великі вікна та двері у вигляді арок, вишукане арфоподібне навершя західного фронтону, яке ніби здіймається до неба - і сліди радянської недбальщини. Інтер'єр також красивий і ретельно продуманий архітектором. Застосувавши арки у вікнах, дверях, над іконостасом і створивши хвилеподібну стелю в бабинці, архітектор надав пластичності стінам і візуально розширив простір досить невеличкої споруди. Безумовною окрасю каплиці є римські колони на які спирається масивна арка. Вони не лише відокремлюють наву від вівтаря, а й надають відчуття возвишеності божественного. Подумати тільки, як було там красиво... А зараз там буяє життям природа - дикий виноград обплів стіни і дав притулок птахам”, - описує фото Олена.
Фото: Олени Тунік-Мозговенко
“Щоденно на цю красу споглядають десятки працівників бізнес-центру, який зовні схожий на хлів чи амбар. І враховуючи те, що ця історико-архітектурна пам'ятка гине, ніхто не намагається її врятувати. Каплиця у десятки разів менша за цей "хлів" і в сотню разів красивіша за нього. В Житомирі не так багато історичних споруд, щоб нехтувати хоча б якоюсь”, - зазначає авторка.
Фото: Олени Тунік-Мозговенко
Нагадаємо, що в травні минулого року лише після того, як Житомирський кружний адміністративний суд за позовом окружної прокуратури відкрив провадження, релігійна організація уклала передбачений чинним законодавством правочин - охоронний договір. До цього власник архітектурної пам’ятки протягом більше 10 років не укладав належного охоронного договору, не вживав заходів для збереження споруди та впорядкування прилеглої території.
(Додатково: охоронний договір, поміж інших заходів, унеможливлює використання території пам’ятки для нового будівництва й господарських потреб, що можуть їй зашкодити, та зобов’язує утримувати пам’ятку в належному стані).
Щодо подальших дій та притягнення до відповідальності за неналежне виконання зобов'язань журналісти Журнал Житомира звернулися до Житомирської обласної прокуратури.
Слідкуватимемо за розвитком подій.
Що відомо про каплицю Святого Миколая
У 1788 році на території стародавнього католицького кладовища на Охрімовій горі місцевість Кокрин побудували каплицю Святого Миколая, в пам'ять про колишній костел, на фундаменті якого й зводилась споруда.
“Стіни каплиці цегляні, оштукатурені з ажурним декором фасадів, перемички над отворами арочні циркульні з цегли. Декоративність фасадів знайшла продовження всередині будівлі, в інтер'єрі. Якість цегляної кладки, збережених фрагментів ліпних прикрас і штукатурки чудова. Будували каплицю справжні майстри проте ім'я архітектора лишилось достовірно невідомим”, - йдеться в описі про каплицю.
У 1799 році польська громада купила на території Нової Рудні (нині — вулиця Короленка) ділянку землі, і заснувала в 1800 році там нове католицьке кладовище, яке прозвали Польським. У 1840 році там збудували нову каплицю Святого Станіслава. У тому ж 1840 році на нове Польське кладовище перенесли зі старого останки людей, раніше похованих там в склепах.
У 1918 році на Охрімовій горі, на вже давно закритому кладовищі, більшовики таємно поховали масові жертви своїх репресій — мирних громадян Житомира. Потім цей і ще сусідній древній православний цвинтар знищили. А в 1930-х роках тут, на кістках похованих житомирян, побудували промислові корпусу артілі «Красный гвоздильщик». У каплиці Святого Миколая помістили клуб артілі. На базі колишньої артілі потім створили учбово-виробниче підприємство УТОС (Українське товариство сліпих).
Каплиця є однією з найстаріших споруд міста зі статусом пам’ятки архітектури місцевого значення.