Житомир є древнім містом, яке оповите цікавими історіями та загадковими подіями.
Журнал Житомира вирішив розповісти про деякі з них.
Отруєні підземелля
Кожному містянину відомо про наявність підземних ходів. Достовірно не відомо для чого вони створювались, оскільки існує багато версій. Історичні факти свідчать про те, що підземелля Житомира було створене ще задовго до християнства словʼянами-язичниками.
Одна із оповідок розповідає, що коли Житомир перебував у складі Речі Посполитої, то поляки створили таємну підземну майстерню. Там вони вирощували спеціальний грибок для захисту підземних печер із коштовностями. Той, хто заходив до тих печер, мав загинути від ядовитих випаровувань загадкового грибка. Старші люди розповідають чутки про те, що після розкопок гробниці короля Казимира на Замковій горі, чотирнадцять із дванадцяти дослідників, що приймали в цьому участь, померли протягом року. За однією з версій, винуватцем став грибок, аналогічний тому, що колись використовувався для захисту гробниць у Єгипті.
В житомирських підземеллях знайдено вентиляційні канали та навіть ями-пастки. Хто та навіщо так старанно намагався захистити ці місця?
Підземна церква
Вчені навіть якось знайшли підземну церкву. Розташована вона була на Суріній горі, що поблизу вулиці Олександра Кловського. Висота склепінь сягає двох метрів. Також там знайдені кімнати, які, вірогідно, слугували келіями для служителів церкви. На одній зі стін було виявлено напис старословʼянською мовою, що дадується XV-XVI століттям. Це означає, що церква вже була православною. Варто нагадати, що на той час міста на тій території ще не було. Отож, церква самотньо стояла серед дрімучого лісу.
Чуднівський привид
У повісті «Історія мого сучасника» Володимир Галактіонович розповідає про події, що мали місце в одному селі поблизу Чуднова. Його мешканці стверджували, що ночами по селу ходить привид. Зʼявлявся привид зазвичай за рікою. Він був високим та білим, його очі яскраво світились, а рот палахкотів вогнем. Та найстрашнішими були звуки, що це чудовисько видавало. Це було моторошне ревіння, яке змушувало тремтіти селян.
Одного разу один із місцевих сміливців вирішив позбавити село такої неприємності та подався за річку вночі. Яким же був його подив, коли він побачив як попівський племінник стає на драбину у довгих білих простирадлах і одягає на голову горщик з вугіллям з отворами для очей та рота. Того вечора горежартівник добре отримав на горіхи, а селяни з тих пір спали спокійно.
Церква на Смолянському кладовищі
Фото: Igotoworld
Історія сталася у 30-40-х роках минулого століття. Її містяниу Геннадію Сладкевичу розповіли сестри Андрієвич. У 37-38-х роках сестри доглядали за церквою на території Смолянського кладовища.
Однієї ночі до церкви прийшов чоловік з поголеною головою та сказав, що він священик і втік з вʼязниці. За його словами, до храму його провела жінка, зодягнена у білий одяг. Він розповів, що ця жінка зʼявилась у його камері та покликала за собою. Він пішов за нею та пройшов через охорону, яка сама відкрила йому ворота. Спочатку йому здалось, що він спить, тому він просто продовжував слідувати за загадковою білою постаттю. Так він і опинився перед храмом.
Житомирська кондитерська фабрика
Фото: Моє місто
Останню історію можна радше назвати загадковою, аніж містичною. Сталася вона у 50-ті роки минулого століття, коли в Житомирі активно діяли грабіжницькі угрупування. До міста заїхав один із вантажників, що повертався додому з рейсу. Він зупинив вантажівку біля кондитерської фабрики, як раптом почув у кузові гуркіт. Злякавшись збройного пограбування, водій чимдуж помчав машиною подалі від того місця. Коли ж він переконався, що його ніхто не наздоганяє, зупинив авто та пішов перевіряти кузов. В кузові він виявим велику торбину, набиту шоколадом. На той час це було великим скарбом. Хто і навіщо завантажив його до чужої вантажівки досі невідомо. Можливо, просто переплутали.