Житомирщина — батьківщина талановитих митців, науковців, лікарів. Багато з них покинули рідний край через різні обставини та лишили свій слід в чужій історії.
Одним із таких є Бруно Зак — скульптор, що творив у стилі артдеко.
Бруно Зак народився 6 травня 1891 року у колонії Михайлівка, що неподалік Житомира (зараз це село Тетерівської територіальної громади). Його батьки, Дітфрід та Тересія, були німецькими колоністами.
У 1903 році родина переїхала до Житомира, де оселилась на вулиці Михайлівській. І дотепер зберігся будинок по вулиці Михайлівській, де Заки орендували квартиру. Батько Бруно працював прикажчиком на підприємстві купця Ланди. Бруно навчався у Житомирській чоловічій гімназії. Його першим коханням стала дівчина на імʼя Єфросинія, що жила неподалік. Хлопець жартома називав її Фро-фро.
Історичне фото вул. Михайлівської: foto.zt.ua
Фото прибуткового будинку купця Ланди сьогодні (вул. Ольжича, 13): ratelist.top
Фото першої житомирської чоловічої гімназії (сьогодні — Житомирський державний університет ім. І. Франка): Вікіпедія
Батьки Бруно мали художній хист: батько був теслею та вправно вирізав різноманітні фігурки з дерева, а мама ткала та вишивала. Можливо саме через це Бруно також почав свою творчу діяльність. Мати була неграмотна, проте від природи мала гострий розум. Відрізнялась вона і жорстким норовом.
В Житомирі на Бруно чекала справжня драма. Батьки мріяли, аби їхній син вступив до комерційного училища та став згодом багатим підприємцем, проте Бруно Зак вже тоді відчув шалений потяг до мистецтва. Особливо на творчість його надихали місцеві дівчата. Їх тендітні силуети скульптор втілював у бронзі й мармурі згодом.
Фото: zhitomir-online.com
Та особливо йому до серця припала житомирянка Фрося, що жила поруч. Батьки забороняли дівчині «гуляти з німцями». Родина не могла забезпечити Єфросинію якісним навчанням, отож Бруно викрав з каси батька 50 рублів (тоді це було вартістю року навчання в училищі) та самостійно передав їх до гімназії, де мріяла навчатись його кохана. Через це зчинився гучний скандал, внаслідок чого закохана пара навіть намагалась втекти з дому. Проте, батьки зупинили їх та розлучили назавжди: Єфросинія поїхала до родичів на Київщину, а Бруно — в Австрію.
У Австрії Бруно навчався у Віденській академії під керівництвом скульпторів Ганса Біттерліха та Йозефа Мюлнера. Згодом він і сам став модним митцем, який весь час знаходився у творчому пошуку. Він творив у стилі артдеко, модерну та орієнталізму.
Особливе місце в його творчості посіла еротична скульптура. Він виковував бронзових жінок у сріблясто-брунатних формах, додавав екзотичні матеріали, аби підкреслити красу та грацію скульптур — слонова кістка, срібло, золото тощо. Його роботи купували найбагатші колекціонери Європи.
Фото Віденської академії в наші часи: Вікіпедія
В особистому житті Бруно Зака все складалось не так яскраво та радісно. Красиві моделі, які часто ставали його коханками, не змогли затьмарити памʼять про ту саму україночку, його любу Фро-фро.
Фото: Bowman sculpture
Фото: Hickmet Fine Arts
Фото: Eclectica
Парі пощастило зустрітись ще один раз. Це відбулось тоді, коли на Європу вже насувався жах Першої світової війни. 24-річний Бруно Зак покинув навчання і, написавши коханій листа, поїхав до Львова, а далі — до Києва. Там у січні 1914 року вони зустрілися.
Вона — вже заміжня, однак разом вони їдуть до Житомира, до міста своєї юності, де на вулиці Пушкінській, 20, жив друг дитинства Бруно, Вілберт. Він дав прихисток закоханій парі, де вони провели прекрасний тиждень. Бруно виліпив з воску її образ та повіз його до Відня. Єфросинія повернулась до свого сімейного життя. Більше вони не бачились ніколи.
Будинок на Пушкінській, 20, де Бруно із Єфросинією провели останні миті разом: соціальні мережі
Роками пізніше, коли Васильків, де проживала Фрося, вже окупували австро-угорські війська, Вілберт привіз їй прекрасний образ дами, втілений у бронзі. Дама сиділа у розкішному кріслі, а в її рисах Фрося пізнала себе. Останній лист від Бруно прийшов до неї у 1940 році.
Фото: Violity
Історію кохання житомирянки та австрійського скульптора повідала правнучка Єфросинії Григоренко, Олена Хмелюк.