Житомирська "Зіушка" одна з найстаріших в світі серед таких тролейбусів. Попри кілька ремонтів, як капітальних, так і середніх, більша частина вузлів та агрегатів тролейбуса ще з 1977 року, інформує "Суспільне".
"Тролейбус до нас надійшов в експлуатацію у 1985 році, – каже Віталій Коваленко, старший майстер Житомирського ТТУ. – Приймала його водійка Ольга Дровецька. Тролейбус експлуатувався на різних маршрутах – здебільшого це одиниця та дев'ятка – складний маршрут, адже там спуск і підйом на Чуднівському мосту. За весь час тролейбус проїхав майже півтора мільйона кілометрів. З рідного тут залишилися: ходова частина, кузов, рама, задні мости, передній міст. Єдине, що ми міняли, це – бортові редуктори та центральний редуктор. Це вузли, які мають свій термін експлуатації і є розхідниками".
На тролейбусах "ЗІУ" Оксана Осадча пропрацювала майже 7 років. Зараз жінка їздить на нових білоруських машинах "БКМ", проте з радістю повертається за кермо раритету. Каже, попри солідний вік та пробіг, "Зіушка" ще поїздить не один рік.
"ЗІУ-9 ще ніколи нікого не підводив, мені здається, що це – найнадійніші тролейбуси на сьогоднішній день у нашому ТТУ, – каже Оксана Осадча. – Якщо за ними нормально доглядати, ремонтувати, то вони будуть працювати не гірше за інших. Можна спокійно і працювати, і бути пасажиром цього тролейбуса".
Євген Демчук вже більше десяти років займається історією пасажирського електротранспорту. Чоловік каже, що тролейбуси "ЗІУ-9" випускалися у російському Енгельсі більше 30 років, а рання модифікація "ЗІУ-692В" має низку відмінностей від більш пізніх тролейбусів, які досі масово експлуатуються в містах колишнього Радянського Союзу.
Це, зокрема, наявність чотирьох, а не трьох вентиляційних люків на даху, інші задні ліхтарі, а також наявність однієї сходинки на задньому майданчику. Окрім того, ТТУ має такий же тролейбус, але на два роки молодший. Їхнього найближчого конкурента 1976 року випуску вже порізали на брухт у російському Дзержинську.
Найцікавіше те, що саме цей тролейбус не повинен був працювати у Житомирі. До місцевого ТТУ у середині вісімдесятих років він потрапив випадково через помилку на Московському заводі, де у той час проходив капітальний ремонт.
"Коли робили капітальний ремонт, там щось переплутали і прислали зовсім інший тролейбус, а не той, який відправляли на ремонт, – розповідає Євген Демчук. – Ця машина виявилася значно старішою, аніж та, яку відправляли. Ось так вийшло, що цей тролейбус опинився в Житомирі, хоча його взагалі не мало бути".
Нині раритетний тролейбус продовжує працювати на четвертому маршруті. Попри поважний вік, він справно приймає на борт пасажирів та прибуває на зупинки без запізнень.
"Нам є з чим порівнювати, наприклад, краще їхати на такому старому тролейбусі, аніж на старій маршрутці, – каже пасажирка тролейбуса Вікторія. – Але, якщо брати нові білоруські тролейбуси, то, звісно, що вони кращі, більш сучасні, мають кращу підвіску і в них комфортніше".
Два роки тому тролейбус пройшов капітальний ремонт на базі Житомирського трамвайно-тролейбусного управління, отож на пенсію його відправляти у найближчий час точно не збираються.
