Синьо-зелені водорості виділяють токсини при цвітінні. Потепління і стояча вода – все, що потрібно для розмноження синьо-зелених водоростей. А останні десятиліття їх ще й удобрюють. Майже всі мийні засоби, якими ми користуємося, містять фосфати.
Фосфатами живляться синьо-зелені водорості, завдяки чому вони розростаються з великою швидкістю. Вони також є в мінеральних добривах, які використовують аграрії.
Лише 1 г фосфатів призводить до появи 5-10 кг синьо-зелених водоростей.
Як "цвітіння" води може впливати на людину, про це розповіли науковці відділу санітарної гідробіології та гідропаразитології Інституту гідробіології НАН України Володимир Щербак та Наталія Семенюк.
Де поширені синьо-зелені водорості?
Синьо-зелені водорості (Cyanophyta) – це дрібноклітинні водорості, які зустрічаються майже у всіх континентальних водоймах і водотоках світу.
Найкраще вони себе почувають в малопроточних, відносно мілководних водоймах, вода яких збагачена сполуками мінеральних форм азоту. Останні 10-20 років важливим чинником розмноження водоростей стали мийні засоби, які містять фосфати.
Масовий розвиток синьо-зелених водоростей триває з другої половини травня і до початку вересня.
Біомаса синьо-зелених до 20 г/м. куб. підвищує продуктивність водних екосистем і вони є безпечними для всіх ракоподібних та риб.
Такі концентрації водоростей безпечні і для людей. Але візуально такі біомаси синьо-зелених створюють інтенсивний зелений колір води і жодного негативного впливу на людину не мають.
Однак особливість ціанобактерій у тому, що вони мають здатність синтезувати альготоксини, які є складовою метаболізму водоростей і в незначній кількості (в мікрограмах на метр кубічний) виділяються у воду. Це природний процес і прямих загроз для купання у воді не несе.
Чи безпечно купатися, коли вода "цвіте"?
При масовій вегетації (до сотень грамів на метр кубічний), коли поверхня води вкрита суцільним шаром "цвітіння", деякі види виділяють токсини, які можуть вплинути на людину.
Анабена "цвітіння" води може виділяти як екзаметаболіт анатоксин "А". За певних умов для людини з ослабленим організмом має слабко виражену нейротоксичну дію – блокування нервово-м'язової передачі.
Афанізоменон "цвітіння" води також здатен виділяти афанотоксин (суміш неосакситоксину і сакситоксину), що може сприяти підвищенню ризику серцево-судинної й дихальної недостатності.
Мікроцистіс синювато-зелений здатний виділяти природний альготоксин мікроцистин, який підвищує ризики виникнення легеневого тромбозу, застою крові у печінці.
Але негативний вплив альготоксина може бути тільки за максимального розвитку водоростей, коли формується суцільна плівка "цвітіння" і навіть візуально видно, що за таких умов купатись – не найкраща ідея.
У пік поширення ціанобактерій – друга половина липня – серпень – накопичується максимальна біомаса водоростей і починається ії відмирання і розпад. У воду додатково виділяються різні токсичні сполуки: бензоли та їхні похідні, феноли, індоли та інші продукти відмирання водоростей, які мають неприємний запах. За таких умов купатись не бажано. Але й значні плівки "цвітіння" та неприємний запах призведе до того, що люди такі локальні місця (затоки, стариці) оминатимуть.
У цілому загальних загроз здоров'ю людей, а тим паче летального характеру, особливо у проточних місцях води не існує, а фізична користь від купання буде набагато більшою від практично ефемерної загрози негативного, навіть побічного, впливу ціанобактерій на людину.
Що кажуть лікарі?
Синьо-зелені водорості не є інфекційними агентами та не розмножуються в організмі людини, зазначають в Центрі громадського здоров’я. Але за даними ВООЗ, їх пов’язують із хворобами в різних частинах усього світу, у т.ч. Північній і Південній Америці, Африці, Австралії, Європі, Скандинавії та Китаї.
Під час купання в період цвітіння синьо-зелених водоростей можуть проявлятися різні симптоми:
- шкірні висипання по всьому тілу;
- свербіж;
- алергічна реакція (наприклад, астма);
- почервоніння шкіри, слизової оболонки очей та носа;
- висипи та пухирі навколо рота й носу.
Якщо ковтнути таку воду, можливі:
- підвищення температури;
- болі в животі;
- нудота і блювота;
- діарея;
- біль у горлі;
- головний біль;
- біль у м’язах і суглобах;
- пухирі в роті;
- виникнення захворювання печінки;
- виникнення захворювання нирок.
Токсини ціанобактерій можуть спричиняти нейродегенеративні захворювання, зокрема:
- хворобу Альцгеймера;
- хворобу Паркінсона;
- бічний аміотрофічний склероз (хвороба Лу Геріга).
Точні дані про кількість людей, які зазнали впливу токсинів ціанобактерій, у всьому світі відсутні, додають в Центрі громадського здоров’я.
Віталій Андронік, "Сьогодні"
