Уміння українців об’єднуватись в протистоянні ворогові вражає. Кожен представляє собою маленький механізм великої потужної системи. Однією з рушійних сил цієї системи є волонтери. Це люди, які працюють цілодобово, можуть знайти що завгодно та де завгодно. Нерідко ризикують своїм життям задля допомоги іншим, надихають нас та ЗСУ на подальшу боротьбу.
Одним із таких людей є Володимир Котик. Свою діяльність він розпочав ще у 2014 році під час Революції Гідності, і з того часу не зупиняється.
«Я приймав участь у Євромайдані. В суботу я ввімкнув телевізор і дивився що відбувається на майдані Незалежності зі сльозами на очах. Я не міг повірити в те, що я бачу. Як так можна було зухвало і нелюдно розганяти мирні протести…», – ділиться Володимир.
Саме тоді він вирішив приєднатись до Євромайдану і після цього відвідував його щотижня.
«Хоч сил не було, але це було питання честі. Як сьогодні пам’ятаю – я спускають з Інститутської, майдан, зима, запах дрів, як в наших Карпатах, і починається віче», – розповідає Володимир Котик.
Що росія є ворогом, волонтер зрозумів ще до 2014 року, адже це не важко збагнути, цікавлячись історією, вивчаючи її. Він наголошує на тому, що росія є агресивною імперією, яка постійно намагалась знищити Україну. Тому, як анексія Криму та вторгнення на територію Донецької та Луганської області, так і повномасштабне вторгнення, не було для Володимира неочікуваним.
«Просто я чомусь вірив, що еволюція є. Але, коли бачиш, як люди крадуть унітази, ванни, якось дивуєшся. Невже в цих людей відсутній ген прогресивності? Настільки великий розкол цивілізації, розкол світогляду, прірва. Українці намагаються йти вперед, а мос*алі під виглядом своїх традицій, духовності викривленої, намагаються нашу цивілізовану країну туди затягнути», – каже Володимир.
Свобода, воля, чесність і гідність для Володимира є надважливими, як і для будь-якого українця. З 2014 року він завжди підтримував армію та простих громадян, які потребували допомоги. Він допомагав тяжко хворим людям, переказував кошти фонду «Повернись живим». За його словами, це було системно.
23 лютого 2022 року, за день до повномасштабного вторгнення, Володимир святкував свій день народження.
«Новини вже майже били в набат, що буде війна. Я намагався втекти з реальності, можливо, хоча б на свій день народження. Останні роки не сильно п’ю алкоголь, тому о другій ночі я розвозив своїх друзів додому, а в п'ять ранку мене вже розбудила кума дзвінком. Я був дуже сильно психічно і емоційно виснажений і мені було важко зібратися з думками», – ділиться Володимир Котик.
На той момент Володимир вирішив, що головне не панікувати. Він вирішив написати пост у соціальній мережі на підтримку ЗСУ, українців, закликав їх вірити у перемогу і не читати неофіційні джерела інформації.
Першочерговим завданням було врівноваження психічного стану знайомих та рідних, а потім він з головою поринув у волонтерство. Рушійною силою стало те, що велика кількість його знайомих мобілізувались, дехто потребував операції саме в той період, дехто потребував паливо чи спорядження.
«Я навіть не рахував які суми йшли. Потім в якийсь момент сказав собі «Володимире, зупинись!». Це доходило до десятків тисяч, я не рахував», – говорить Володимир.
На збори коштів для придбання військових автомобілів Володимира надихнула громадська діячка, власниця школи англійської мови WinWin, добра приятелька Володимира, Анна Герун. Саме в той час вона організувала великий збір на турнікети. Ще однією людиною, яка надихнула волонтера, стала Ніка Остратюк, яка проводила збір коштів на придбання «бандеромобіля».
«Першу машину я замовив у них. Мені потрібно було назбирати 8 тис. доларів. Це був не просто мобіль. Це був броньований автомобіль з підставкою під кулемет та інше обладнання. Замовлення було через їх волонтерську організацію. Мені захотілось зробити щось більше, ніж просто допомога на турнікети, обладнання, тактичні окуляри, розгрузки, їжу. Я зрозумів, що я можу зробити більше», – розповідає волонтер.
Найбільший донат людей на авто складав 50 тис. гривень, найменший – 5-7 гривень. Володимир зізнається, що спочатку просити приєднатись людей до збору було важко, проте з часом він це переборов.
«Я не один волонтер. На першу машину я назбирав своїми силами, залучивши велику кількість людей. Потім при зборі на другу машину до мене долучився мій друг Олександр Роботько. Я Котик, він Роботько, потім нас стали називати «Робокот». В нас є людина, яка не хоче щоб про неї привселюдно казали. Він завіз майже половину машин, оскільки він виїзний за кордон. Він батько трьох дітей, він знається на машинах і він нам завозить машини. Тобто, як мінімум нас в цій групі троє. Є дівчата, які допомагають створювати картинки та тексти для постів», – ділиться Володимир.
Кожен збір унікальний. Для його проведення хлопці долучаються до організації концертів, виставок та інших громадських заходів. Пости у соціальних мережах неймовірно допомагають. Люди беруть ініціативу у свої руки і долучаються самі до зборів, інколи навіть повідомляючи про отриману від виступів суму постфактум, після їх проведення.
Долучився до волонтерської діяльності і брат Володимира Валентин, котрий проживає у Німеччині. Саме за його допомоги вдалось придбати близько десяти генераторів, павербенків, моніторів, комп’ютерів. Коштами допомагають і українці, і німці.
Таким чином, навколо однієї справи об'єдналась ціла команда, яка працює як злагоджений механізм.
Два рази Володимир Котик долучився до перевезення авто у гарячі точки фронту.
«Була одна напружена і небезпечна ситуація. Проте, дивлячись на те, що відбувається в Бахмуті, це не було небезпечно. Просто, коли я повернувся в Житомир, я зрозумів, що ми живем в такій безпеці… Моральний страх, він пригнічує, проте фізичний звіриний страх… Ти нікуди від нього не можеш дітися», – розповідає Володимир.
«Ми приїхали в одне село, я там побачив «авіашоу», проте дивлячись на те, що відбувається в Маріуполі і Бахмуті, я навіть і не понюхав ту небезпеку. Звичайно, коли над тобою вертольоти і літаки, відчувається, що в країні війна. Відчувалось, що чим далі їде машина, тим небезпечніше стає. Наші хлопці українські герої, звісно», – додає він.
До діяльності Володимира Котика долучився навіть чоловік з Ірландії. Він привіз в Україну автомобіль, прочитавши пост в соціальній мережі. Ця історія дуже розчулила суспільство, набула широкого резонансу, що посприяло залученню активних людей до зборів. Приятель Володимира Іван Гадзинський надихнувся волонтерством, та, підключивши до процесу своїх знайомих, зібрав та передав разом з ними 6 авто.
За словами волонтера, українські військові радіють автомобілям як діти.
«Звісно, не всі. Є біль шрамами проростає в них і їм дуже важко відчувати емоції. Була така людина, він важить кілограмів 180, зростом десь 2,10 метрів, і він так радів цьому пікапу, як дитина модельці машини. Похвалив машину, її прохідність, так щиро радів їй. Це було незабутньо. Я думаю, що він відчув цю єдність, людську підтримку, був дуже здивований», – ділиться надзвичайними подробицями Володимир.
Згодом підрозділ цього військового мав чимало успіхів – вони збили російський вертоліт і декілька ракет. Українські донати допомагають побороти ворога, зберегти життя, тому дуже важливо доєднуватись до таких зборів.
На активну діяльність Володимира надихає музика та йога. Це допомагає йому відволіктись від постійного стресу та відновити сили. Також на своїй сторінці у Facebook Володимир писав, що відновлювати енергію йому допомагає природа.
«Сіла батарейка – хутко в ліс», – написав він в одному зі своїх постів.
«Є у нас такий вислів «Не кажи гоп, поки не перескочиш». Потрібно до перемоги йти. Було певне розслаблення до обстрілів енергетичної інфраструктури. Не варто відсторонюватись від війни. Слід вірити, допомагати, діяти до останнього. Не варто зупинятись на півшляху. Ворог небезпечний, в нього великі ресурси – людські і фінансові. Потрібно бути молодцем на своєму місці», – звернувся до українців Володимир.
Наразі його команда проводить збір на одинадцятий пікап для військових з Житомира. Кожен бажаючий може долучитись до нього, наблизивши нашу спільну велику Перемогу.
- Приватбанк: Роботько Олександр
- Картка Monobank Олександр Роботько
- PayPal
- Swift-переказ з-за кордону
Дякуємо кожному волонтеру за його діяльність, адже без таких людей військовим було б в тисячі разів важче.
