Житомирщина прийняла кілька десятків літніх переселенців Херсонщини та Запоріжжя, які евакуювалися через ворожі обстріли. Серед них є і тяжко хворі і ті, кому повертатись вже нікуди.
Прихисток старенькі знайшли в районній лікарні в Бердичеві, яка стала для них домом, йдеться у сюжеті "5 каналу".
Пан Сергій з дружиною Людмилою – подружжя з села Кам’янське на Запоріжжі. Розповідають: мали город і господарство, але на початку літа війна змусила залишити все. Спочатку переїхали до обласного центру, а три місяці тому – до Бердичева.
"Сніданок, і перше, і бутерброди, і масло, і сир, на обід перше–друге–третє, вечеря – молочне, какао щодня. Добре годують", – радіє переселенка з Кам'янського Людмила Козлова.
На початку бойових дій на Запоріжжі Сергій переніс інсульт, після того рука не відновила свої функції. Тепер із ним працює реабілітолог.
"Відновлення певних рухів, яких в пацієнта немає і допомогти покращити їхнє життя. Щось покращити в їхніх умовах, що вони не можуть зробити самостійно. Щось підказати – певні рухи – які вони можуть робити, але вони самі це не усвідомлюють. В цьому заклечається ерготерапія", – зазначає лікар-ерготерапевт Володимир Слотило.
Лікарня прихистила і пані Зінаїду. Від її оселі у передмісті Оріхова залишилися самі стіни, повертатися їй нікуди. Рідні немає.
"Я відпочивала вночі у своєму домі, почала задихатись, прокинулась, в мене повна хата диму і летить щось. Я вискакую, щелепу мені уразило і повна голова була в мене скла", – розповідає переселенка з передмістя Оріхова Зінаїда Петрова.
Пані Євдокії – 90 років. Бідкається: і уявити не могла таку старість. Жінка потребує постійного догляду і просить допомогти зі слуховим апаратом.
"На наше щастя у нас багато перелітало село, ворожа зброя дуже ще не побила. Андріївка поряд, 3 км, її вщент розбило. Що там робиться – нічого не знаю, чи щось зосталось", – бідкається переселенка з Новопавлівки Євдокія Притула.
Майже всі літні переселенці мають тяжкі діагнози. Серед них є підопічні психоневрологічного пансіонату та малорухомі.
"Це люди були і з травмами, бо їх діставали з–під завалів, це люди були з травматичними ампутаціями, з соматичними хронічними захворюваннями. Після того, як їх евакуювали до нас, ми їх всебічно повністю обстежили і по кожному профілю лікарі призначали лікування", – пояснює директор лікарні Віталій Добровольський.
Нині у лікарні постійно мешкають три десятки переселенців. Медики кажуть, забезпечили їм умови, як вдома не створити. Військова адміністрація надала постільну білизну, ковдри, матраци, посуд. Голови ОТГ – харчі, певні кошти для закупівлі медикаментів. Благодійники привезли бойлери, холодильники та пральні машини. Щодня стареньких доглядає медперсонал.
"Вони їх миють, нігті обрізають, волосся обстригають, хлопці водії приносять з дому машинки для стрижки, теж стрижуть дідусів, іноді викликаємо до бабусь перукарів. Все іде як одна велика сім’я", – наголошує медичний директор лікарні Інна Мельник.
На випадок відключення електрики лікарню забезпечили генератором, обігріває приміщення котельна на дровах.