105 років... Це не просто цифра, а ціла епоха, що вмістилася в житті однієї людини. За дорученням начальника Житомирської ОВА Віталія Бунечка, начальник Житомирської РВА Юрій Тарасюк привітав з ювілеєм Ярош Любов Григорівну — неймовірну жінку з Попільнянської громади. Її життя, що розпочалося в далекому 1920 році в селі Пустельники, стало свідком і учасником найдраматичніших подій в історії України.
Про це повідомляє пресслужба Житомирської РВА.
Її дитинство припало на жахливі роки Голодомору. У 13 років вона злягла від голоду, і її близькі вже втрачали надію, думаючи, що дівчинка не виживе. Але незламна жага до життя виявилася сильнішою за смерть. З 14 років вона вже працювала в колгоспі, пасучи курей, а згодом — на ланці, сапаючи буряки. Вся її подальша трудова діяльність була присвячена землі, яку її родина обробляла гуртом ще змалечку.
У 1948 році Любов Григорівна вийшла заміж за Яроша Володимира Яковича, який пройшов через жахи війни, німецький полон та радянські табори. Разом вони збудували гарний будинок в селі Ходорків, висадили сад і виховали чотирьох дітей — двох доньок та двох синів. Батьки прищепили їм любов до праці, почуття відповідальності та поваги до старших. Сьогодні її велика родина — це семеро онуків та семеро правнуків.
Її життя — це живий урок мужності. Четверо її онуків — Володимир, Роман, Віктор та Олександр — зараз на фронті, захищаючи Батьківщину. Ще один онук, Андрій, активно займається волонтерством. І що найзворушливіше — сама Любов Григорівна разом із донькою в’яже маскувальні сітки для наших воїнів. Цей вчинок — яскраве свідчення її незгасної любові до України та бажання бути корисною навіть у такому поважному віці. Її поважають жителі не лише рідного села, а й всієї Попільнянської громади, всього Житомирського району.
Фото Житомирської РВА