Сьогодні весь світ відзначає День медичної сестри. Медичні сестри та брати — це ті, кого не завжди помітно за славою лікарів, проте саме вони знаходяться найближче до пацієнтів. Вони працюють понаднормово, часто виконують роль універсального працівника та нерідко рятують життя пацієнтів.
Журнал Житомира поспілкувався із медсестрами Старокотельнянської амбулаторії загальної практики сімейної медицини Волицької сільської громади, щоб дізнатись більше про особливості роботи медсестри у сільській лікарні.
Фото: Журнал Житомира
Мороз Ліна Миколаївна має 33 роки досвіду, працювала черговою медсестрою, згодом старшою медсестрою, наразі ж вона медсестра загальної практики сімейної медицини. Вона мріяла повʼязати своє життя із медициною з дитинства. Каже, що ні разу про це не пошкодувала.
Фото: Журнал Житомира
Її колега, Заставна Марина Леонтіївна, працює медичною сестрою 35 років. Працювала в кареті швидкої допомоги, акушеркою та медичною сестрою у дитячому садочку. Медичним працівником вирішила стати після трагічної події — коли їй було 13 років внаслідок аварії загинув її батько.
«Якби йому вчасно змогли надати допомогу, мені здається, він би довше прожив», — ділиться пані Марина.
Фото: Журнал Житомира (медична сестра Заставна Марина та лікарка Барабаш Людмила)
Робота медсестри в селі
На обліку амбулаторії Старої Котельні знаходиться близько 6 тис. людей. Медсестра в селі працює 24/7. Вона знає кожного мешканця села та виконує свою роботу вночі, рано і у святковий день, адже не може відмовити односельчанам у біді.
Крім роботи медична сестра у селі має господарство та город, за якими доводиться доглядати. Ліна Миколаївна має корову, кури, качки, індики, садок та чималий город. Марина крім курей та корови має ще й коней та великий город.
Фото: соціальні мережі
Найважче, зізнаються жінки, у період підростання дітей, коли доводиться сплачувати їм навчання та допомагати влаштуватись в житті.
«Інколи люди недооцінюють роботу медиків, не поважають її. Це саме складне у роботі з людьми», — зазначає пані Марина.
Вражаючі історії з життя медичної сестри
За свою практику медсестра зіштовхується з величезною кількістю цікавих, а часом і небезпечних ситуацій. Про кілька з них розповіли Ліна Мороз та Марина Заставна.
На скутері через все село приймати пологи вдома
Минулої осені у мешканки Старої Котельні посеред ночі почались пологи. Вона проживає у такій місцевості, до якої швидка не може дістатись оперативно.
Отож, пані Ліна вхопила скутер та помчала до роділлі. В цей час фельдшер біг до неї полями, швидка губилась у вулицях (не могла знайти адреси), лікар їхав машиною.
Коли медичний персонал прибув до дому жінки, вона вже народила. Після цього працівники лікарні півтора кілометра несли породіллю полями до швидкої, бо машина загрузла у багні.
Через три дні жінку виписали зі здоровим дитятком додому. Зараз вона щаслива мама шістьох дітей.
Фото: ілюстративне/tilimili-masiki.com.ua
Стрілянина на весіллі
Довелось медичним сестрам старокотельнянської амбулаторії працювати і з кульовими пораненнями. Сталось це 30 років тому на одному з весіль.
«Один чоловік взяв рушницю і почав стріляти», — розповідає Ліна.
Внаслідок стрілянини було поранено троє людей: в одного було пошкоджене обличчя, в другого — легені, а третьому відірвало шматок шиї.
Медсестри кажуть, що тоді вони справді врятували цим людям життя, адже зупинили кровотечі та надали іншу невідкладну допомогу.
Фото: ілюстративне/vechirniy.kyiv.ua
Вибух хати під час ремонтних робіт
В одному з будинків села під час ремонту вибухнув газовий балон. Внаслідок цього будівля розлетілась на уламки, а робочі серйозно постраждали. До лікарні прибули обпечені люди: на тілах оплавились сліди одягу, фарби, смоли та інших будівельних матеріалів.
Лікарі та медсестри привели їх до стабільного стану у місцевій амбулаторії, після чого постраждалих забрали до Житомира.
«Отож, медична сестра в селі робить все: приймає пологи, ставить крапельниці і уколи, робить щеплення, кардіограми та перевʼязки», — каже Ліна Миколаївна.
Робота амбулаторії під час повномасштабної війни: допомога ЗСУ та переселенцям
З приходом повномасштабної війни старокотельнянська амбулаторія не припинила свою діяльність ні на одну годину, її логістика не змінилась. Більше того, 24 лютого до восьмої години ранку в амбулаторії було готово 12 ліжок для надання невідкладної медичної допомоги у разі потреби.
«Приїжджали до нас навіть люди, які не зареєстровані в лікарні. Ми всім надавали допомогу, робили щеплення, нікому не відмовляли», — розповідає пані Ліна.
Фото: Журнал Житомира
Амбулаторія Старої Котельні з перших днів великої війни активно долучалась до волонтерської діяльності. Спочатку військовим передавали ліки, матеріал для перевʼязок.
«Нам передавали гуманітарку і все, що ми вважали за потрібне, ми відправляли на передову», — каже одна з медичних сестер.
Згодом працівники амбулаторії стали готувати їжу, пекти рогалики та пиріжки на передову. Долучались до допомоги ЗСУ і фінансово — збирали кошти на одяг, бензин, ремонт авто та оснащення.
Коли внаслідок ракетного влучання були поранені та загинули місцеві хлопці, кожен працівник амбулаторії віддав свою денну зарплатню на лікування поранених та похорон і гідне вшанування памʼяті загиблих.
Син Марини Леонтіївни виконує обовʼязки лікаря на передовій. Він надає допомогу як військовим, так і цивільним. Нерідко доводиться ділитись з населенням власними харчами. Колектив неодноразово допомагав йому чим міг.
Фото: Журнал Житомира
В селі проживає чимала кількість внутрішньо переміщених осіб. Наразі 12 з них проживає в амбулаторії, ще 1 — в місцевому будинку пристарілих. Їм надається необхідна медична допомога, продукти харчування.
Лікар про медичних сестер: таких нема й не буде
Лікар Хоменко Володимир Андрійович, якого працівники ніжно кличуть «доктор», каже, що його медсестри — це золоті люди. В 90-ті роки село зазнало занепаду: закрився клуб, перетворився на руїну кінотеатр та готель.
Амбулаторія ж своїми силами втрималась. Для цього лікарям та медсестрам доводилось тяжко працювати на полях цукрового буряка і віддавати зароблені кошти на розвиток медичного закладу.
«Тому таких медсестер не було, нема і не буде. Якби я в медицині починав спочатку, то других дівчат не хотів би», — каже Володимир Андрійович.
Фото: Журнал Житомира (медична сестра Омельчук Ірина та лікар Хоменко Володимир)
Побажання в День медичної сестри
«Своїм колегам ми бажаємо миру, здоровʼя, Перемоги і щоб всі дочекались своїх рідних», — кажуть медичні сестри старокотельнянської лікарні.
Важливіше за Перемогу та мир сьогодні немає нічого. А після Перемоги амбулаторія сподівається на розквіт та прибуття молодих спеціалістів, адже сільська медицина потребує особливої уваги від держави.