«Ми всі тут, як одна велика родина»: житомирська «Корчма» проводить благодійні заходи для вимушених переселенців

У ресторані "Корчма", що на Грушевського, організовують зустрічі для переселенців. Жінки з чоловіками та дітьми, які покинули свої домівки, збираються за круглим столом й розмовляють про наболіле. Власники запрошують на зустрічі юристів та психологів. З дітками весь час, поки дорослі говорять, працює аніматор. Після розмов заклад пригощає переселенців смачним сніданком.

"Журнал Житомира" побував на одній з таких зустрічей та поспілкувався з учасниками заходу та адміністрацією закладу

Директорка ресторану "Корчма" Тетяна Українець розповіла, що за ініціативою власників, вирішили організовувати щонеділі зустрічі для сімей, які знайшли прихисток у нас в Житомирі та області.

“Наші власники запропонували влаштовувати зустрічі з вимушеними переселенцями. Наша мета — підтримати їх й допомогти десь працевлаштуватись. Плануємо зустрічатися з переселенцями кожну неділю”, — акцентувала Тетяна.

Координаторка “Спів ДіяХабу ЖТРазом” Вікторія Безсмертна розповіла, що цим людям важливо спілкуватися один з одним. У "Корчмі" з кожним за потреби індивідуально працює психолог.

"Ми допомагаємо переселенцям адаптуватися до міста та познайомитися один з одним. Часто матусі з дітьми приїжджають в Житомир зовсім одні. Саме тут на таких зустрічах вони можуть поспілкуватися один з одним та отримати базові поради. Зустрічі проходять за круглим столом, де з ними працює психолог. Кожен розповідає свою болючу історію про своє життя в окупації чи під обстрілами. Якщо комусь потрібні індивідуальні консультації, наша психологиня їх надає. Далі запрошуємо на сніданок, де п'ємо каву та їмо солодощі. Для малечі облаштований спеціальний куточок, де вони малюють чи просто бавляться з аніматорами, поки дорослі спілкуються. Сьогодні очікуємо близько 16 матусь з дітьми. Дуже важливо організувати такі зустрічі. Мають прийти переселенці з Херсона, Мелітополя, Харкова", — каже Вікторія.

Катерина прожила близько місяця з чоловіком військовим в Мелітополі, бачила жахливі події, про які не хочеться згадувати. Такого гостинного прийому в Житомирі не очікувала.

“Уже місяць, як переїхала з Мелітополя в Житомир. Мій чоловік Арсеній військовий, часто був у місті у відрядженнях. Я приїхала сюди вперше. Згодом забрали маму з Херсонської області. Знаєте, коли їхали сюди, то не очікували аж такого гостинного прийому. На душі радісно. Тут всі як одна сім'я”, — говорить Катерина.

Переселенка Ірина говорить, що вони з півторарічним сином виїжджали з Херсону зі страхом, адже в будь-який момент окупанти могли їх обстріляти. Найбільше хочеться спілкуватися, адже тут вона одна.

"Місяць тому переїхали з Херсону в Житомир. Коли, їхала сюди, то боялася що нас з Гордієм, якому півтора року застрелять. У місті тихо та спокійно. Єдине, чого не вистачає, — це спілкування. Розмова з іншими переселенцями дає можливість з кимось познайомитися та краще пізнати саме місто. Хотілося б, щоб такі зустрічі були частіше", — поділилася Ірина.

Ганна з Донецької області виїхала з двома дітьми, коли тільки почалися обстріли та стало небезпечно. Важко жити постійно в думках та спогадах про пережиті події. Тут, в ресторані, вона може відпочити та з кимось подружитися.

"Такі заходи необхідні. Людям, котрі живуть в напрузі, потрібно відволікатися та кудись ходити, щоб трішки освіжити голову та розвіятися. Тяжко було виїжджати з рідної Донецької області, покидати друзів, батьків та чоловіка. Живемо в Житомирі вже півтора місяця. Житомиряни привітні та ввічливі. Двом моїм старшеньким дітям тут подобається. Проте  мріємо, щоб наше рідне місто вціліло, й ми могли скоріше повернутися додому”, — розповідає Ганна.