18-річна мелітопольчанка Катерина Полуянова виїхала з рідного міста в Житомир, попри небезпеку, взяла з собою, прапор, привезений вітчимом з АТО у 2014 році. Окупанти у її рідному місті поводилися, як нелюди, пиячили, грабували, стріляли куди хотіли, гвалтували.
Про це пише Суспільне.
О 5:20 ранку у перший день війни, їй подзвонила подруга і розповіла, що її рідне місто бомблять.
"Десь о п'ятій годині 20 хвилин ранку мені зателефонувала подруга і сказала, що нас бомблять. Я не повірила. Мій будинок розташований поруч з військовою частиною. Я визирнула у вікно, але нічого там не побачила. Та дивлюся, що люди біжать. Тривога була. Я подумала, що навчальна, але виявилося, що ні. Взяла телефон і ще небагато речей, вибігла надвір – і тут пролунав вибух. Я аж присіла від паніки. Це було дуже страшно. Виїхали ми до Василівки, але там також було не дуже безпечно. Лише два дні тиші – і почали бомбити і Василівку теж. Ми потрапили під обстріли – стріляли по мирному населенню. А ще вони ходили по домівках – шукали зброю та українських військових. Мирних били й навіть катували",– з жахом розповіла дівчина.
Василівку, теж обстрілювали, тому родина вирішила повернутися, до Мелітополя. По дорозі на трасі бачили: трупи, снаряди, розбиту військову техніку та розбомблені авто. Вже, як повернулася то, дізналася, що Мелітополь під окупацією росії.
"У Мелітополі був просто жах, – каже Катерина. – Дуже багато мародерів – грабували усі магазини. Росіяни просували свою владу. Стріляли, куди хотілося, цілилися в кого їм хотілося. По місту ходили п'яні. Було навіть таке, що їх носили. Ми з мамою довго говорили й вирішили виїхати. Гуманітарного коридору не чекали, тому що навіть гуманітарні коридори орки не пропускали. Ми виїхали самі".
На Житомирщину, куди вирішила переселитися Катерина, вони взяли прапор, який вітчим привіз з АТО у 2014 році. Хоча, вивозити прапор було небезпечно, адже на рашиських блокпостах ретельно перевіряють авто, хлопців роздягають та шукають тату чи сліди від берців.
"Цей прапор вітчим привіз з зони АТО ще у 2014 році. І під час бойових дій вже у 2022 році, коли ми виїжджали з окупованого Мелітополя, вивезли і його теж. Це було дуже небезпечно, адже орки риються в речах. Хлопців роздягають на блокпостах – шукають тату та сліди від берців. Навіть не уявляю, що б ми робили, якби його знайшли. Мене дуже гарно прийняли на Житомирщині. Я тут вже втретє. Раніше була, як туристка, зараз у статусі вимушеної переселенки. Навіть не очікувала, що до мене так добре будуть ставитися", – говорить Катерина.
Сама ж, переселенка дуже сумує за домом та планує, після звільнення Мелітополя відразу повернутися додому.