120 кілометрів чи понад 171 тисяча кроків. Саме стільки пройшли на протезах два ветерани російсько-української війни, Олександр Швецов та Сергій Храпко - назустріч один одному вздовж траси "Київ-Житомир". Таким чином вони зібрали гроші на гастроскоп й додаткове подароване обладнання на три мільйони для київського госпіталю, встановили Національний рекорд та змотивували людей, котрі на протезах.
Кореспондент Журналу Житомира поспілкувався з житомирянином та героєм марафону Олександром Швецовим про шлях заради великої мети. Він поділився емоціями та враженнями, розповів про ночівлю в автомобілі, комарів, спеку, про те, як завдяки підтримці зустрічних людей, шлях було подолано не за 8 днів, а менше ніж за 5.
МАРАФОН НА ПРОТЕЗІ ЗАРАДИ ВЕЛИКОЇ МЕТИ
Здолати пішки відстань з Житомира до Києва. Як виникла ідея марафону? Чи був час на підготовку?
- Ще 2-3 тижні не було й думок про марафон. Я сидів працював за комп’ютером, як зателефонував мій побратим Сергій Храпко. У нас з ним зав’язалась дружба ще з часів шпиталю та лікування. Він сказав, що треба допомога Київському шпиталю, точніше приймальному відділенню.
На моє запитання “Скільки потрібно зібрати?” Сергій відповів, що потрібно пару мільйонів точно. І я одразу подумав, як стільки зібрати, але у нього вже був план “Будемо йти один одному на зустріч, ти до мене з Житомира, а я до тебе з Києва”. Я йому кажу “Так я ж вже ходив” (сміється, - ред.). Сергій сказав, що треба пройти ще раз.
Про важливість відділення годі й казати, це те місце, від точності й оперативності результатів щодо поступаючих поранених й потребуючих допомоги наших побратимів та посестер, залежить 98% шансів на життя. Тож, ми з Сергієм оцінили наші можливості та з усіх комплектуючих необхідних для відділення обрали збір на найдорожчий.
Власне маршрут на зустріч один одному став символічною нашою метою та точкою зустрічі. Волонтери, які опікуються шпиталем, Ірина Солошенко, Володимир Нечипорук і ще багато інших організували маршрут, автомобільний супровід, інформаційну підтримку та прозорість збору коштів.
Цікаво, як реагували водії та зустрічні на людину з прапором України на спині, яка йде обабіч траси на протезі. Вони зупинялися, можливо, донатили?
- Скажу чесно, що як важко не було йти цей марафон, але завдяки потужній підтримці людей - це мотивувало та давало сил легко долати шлях. Я йшов цього разу не сам, а з волонтером та позаду автомобіль супроводжував. Автомобілісти сигналили, підтримували вигуками “Слава Україні”, зупинялись й донатили. Люди донатили, коли дізнавалися, з якою метою я йду. Багато людей зупинялися, аби сфотографуватися, бо вже десь чули і бачили про мене. Увесь марафон медійно висвітлювався, і я навіть не очікував, що нас чекали на шляху люди, які усіляко підтримували. У мене найбільший донат був у 200 доларів. Усі зібрані в дорозі кошти теж закинув на банку збору.
А ще місцева бабуся з компотом в банці підбігла до нас. То напевно, було найпам’ятнішим для мене: банки з компотом були з синьо-жовтими кришками. І в той момент я й справді так хотів пити. А ще запам’ятались діти, які підбігали, вітали і знаєте, вони настільки говорили дорослі речі про розуміння війни.
У вас була закалка з попередніх марафонів. Але чи були труднощі на маршруті?
- У мене був стимул та мотивація, заради чого я йду. Можливо, попередні марафони теж відклали відбиток, тому спочатку планував проходити в день по 9-10 км, але вийшло по 15-17 км. Тому й час марафону скоротився на кілька днів. Ночували в автомобілі, який супроводжував. Із труднощів це були комарі та спека на трасі. Я дуже був щасливий як ніколи побачити та зустріти на нашому фініші Сергія.
ЗАКРИТИЙ ЗБІР ТА ПОДАРУНОК НА ТРИ МІЛЬЙОНИ
Чи сподівались, що так швидко вдасться закрити збір?
- Це був виклик, але підтримка усієї команди волонтерів, допомога людей, десятки тисяч донатів з усієї України - найкраще говорить за результати марафону. Новина про закриття збору в три мільйони 650 тисяч гривень на купівлю гастроскопу потім додалась ще однією мегановиною - Японська компанія “Olympus” вирішила подарувати до гастроскопу ще потрібних відеогаджетів більш ніж на 3 000 000 грн. І зовсім скоро обладнання буде встановлено в госпіталі.
Яка була реакція, що на фініші очікував експерт з реєстрації рекордів України?
- Це було неочікувано для мене. Адже я бачив лише на відео легендарного Експерта, про зустріч з яким і не мріяв,та ще й в контексті рекордсмена. Окрім встановлення рекорду мені подарували нові палки-підлокотники. А ті, з якими я здолав марафон, відправляються в музей рекордів, щось типу того.
АВТОБУС УКРАЇНСЬКИХ ГЕРОЇВ ПОДОРОЖУЄ СВІТОМ
У планах Олександра Швецова поки що відпочинок від марафонів та продовження його проєкту «Bus оf Heroes», мета якого відправлення за кордон ветеранів. Вже в червні Олександр разом зі 6 побратимати та лікарем-реабілітологом відправляються в Ісландію.
Щодо марафону «Із полум'я зродилися» й актуального збору, то станом на другу половину дня 22 травня збір оголошено закритим. Відомо, що до зборів долучилось понад 10 тисяч людей. Зовсім скоро необхідне обладнання буде встановлено в приймальному відділенні київського госпіталю, який приймає військових з усієї України.
Фото Олександра Швецова, а також зі сторінки волонтера Головного військового клінічного госпіталю Ірини Солошенко у Фейсбуці.