Влітку збір та продаж ягід є важливою складовою життя багатьох мешканців сіл. Це не лише традиція, а й суттєве джерело доходу, яке допомагає місцевим жителям забезпечувати свої потреби.
Село Білки, Романівська селищна громада
У селі Білки Романівської селищної територіальної громади, що у Житомирському районі, збір ягід став важливим джерелом доходу для місцевих мешканців.
Ніна Куликівська розповідає про свій багаторічний досвід збору ягід. Відзначає, що з дитинства займається збором цих корисних ягід. Довгий час вона мешкала у Житомирі, але майже 20 років тому повернулася жити у рідне село. За її словами, ціна на чорницю за останні роки значно зросла.
«Чорницю ми збираємо з дитинства — маленькі діти збирали її. Потім я повернулася в село у 2005 році – почала збирати щодня у сезон, і так якісь копійки заробляла. Раніше вона була дуже дешева, по 20-30 гривень за кілограм. Зараз ціна — 100 гривень за кілограм», — каже Ніна Петрівна.
Жінка здає ягоди заготівельникам, які приїжджають у їхнє село щодня.
«До нас у сезон приїжджає машина, забирає у нас ягоди, які ми приносимо на здачу. І вони відвозять їх кудись у Довбиш, Биківку. Там їх забирають і відправляють за кордон — у Польщу. Ягоди закуповують щодня. Є люди, що купують у нас та продають їх потім на ринку. Але це треба, щоб ягода була чиста. Вони в нас беруть у таку ж ціну, як і заготівельники — 100 гривень. Один чоловік приїжджав до нас двічі, більше не їде, бо йому, певно, не було вигідно їх продавати у Житомирі», — зазначає жінка.
Збір ягід — це важка праця. Щоб заробити, люди встають рано і працюють до пізнього вечора, витримуючи спеку та інші природні умови. Однак, цей заробіток є дуже важливим для багатьох жителів села, які не мають варіантів заробітку.
«Люди вже о 5 ранку на ягодах. Цього місяця моя сусідка день у день ходить і здає на 1000-1500 гривень — за один раз. Це зранку до ночі треба на такій спеці витримати. Молоді люди теж збирають. Усі дуже стараються заготовити цю копійку собі на зиму чи щось купити, витрачають кожен на свої потреби. Буває, що за сезон люди тут заробляють і 30 тисяч гривень. Я те, що заробила, не підраховувала, бо витрачала на різне, але на цей момент у мене є 3 тисячі гривень з ягід. Пенсію не знімала вже місяць», — розповідає пані Ніна.
«Я збираю коло хати, двері відкрила — і ягідник. Він розрісся – тепер тут збирають люди з усього села. Як тільки почався сезон, тут стільки багацько було ягід і людей. Усі люди, які можуть збирати, середнього віку та молоді, йдуть збирати. Скільки я тут живу, вже майже 20 років, то тут такого не було, щоб зовсім не було ягід. Є, що мало люди збирали, йдуть по бубці збирають, але постійно є. На цьому вони, як-то кажуть, живуть. Бо у нас роботи в селі немає, людей у нас мало, село вимирає. Дуже мало тих, хто ще може збирати ці ягоди. Молодь їде працювати у Житомир. А ті, хто не хочуть влаштовуватись, у такий спосіб заробляють», — говорить вона.
Ніна Петрівна, незважаючи на поважний вік, продовжує займатися збором ягід. За чотири години вона здатна назбирати 6 літрів.
«Я вже людина у віці. Буває таке, що у 7-8 ранку вийду, але не раніше. Вже так активно не збираю, бо не подужаю зовсім. Як сонця такого не було, то бувало і у 9 ранку виходила, і до 13 години збирала. Як були ягоди, то 6 літрів могла назбирати за цей час. За одну годину приблизно два літрових відеречка, це буде більше кілограма ягід. А як вже ягід немає, то за годину назбирається літрове відерце», — ділиться жінка.
Вона розповідає, що технології збору ягід також змінюються. Тепер для збирання використовують спеціальні гребінки, які полегшують процес. Однак, для збирання зелених ягід все ще використовують ручний метод, щоб не пошкодити рослину.
«Зараз всі ягоди збирають не руками, а спеціальними гребінками. Якщо зелені ягоди, то люди вручну збирають. Я спочатку теж збирала вручну, а тепер гребінкою. Сьогодні пішла — літрове відерце набрала цією шкребачкою. Якщо збираєш нею і береш одною рукою, держиш гілочку і так легенько шкрябаєш, то ягоди падають без листочків. Це треба дуже обережно робити. Хто як збирає. Бо є і такі, що «шкраб, шкраб, шкраб» — зелена ягода падає, всяка падає, листочки падають. То так, це шкодить», — зауважує вона.
Ніна Петрівна підкреслює, що попит на ягоди залишається стабільним, навіть під час війни.
«Попит не змінився. Так само. До війни ягода була дуже дешева, бо і долар був дешевий. Але заготівельники завжди їздили і люди тут збирали ягоди, скільки я пам'ятаю. Перерв, щоб вони зовсім не приїжджали, не було. Ще в молодості, коли ми малі збирали, моя мама їздила продавала в район у Романові. Зараз проблем нема – вийшов сюди, здав і пішов з грошима додому», — зазначає Ніна Куликівська.
Окрім чорниці, місцеві мешканці збирають і інші дикорослі ягоди, такі як брусниця та журавлина. Проте їх кількість значно менша, і вони менш популярні серед збирачів.
«Дика малина є, але люди її не збирають. Раніше дуже багато її було у лісі. Вона вже зовсім здичавіла, переросла. Я вже й не знаю, де вона. Я її ніколи не бачу. Ще збирають у нас брусницю. Вона дуже корисна, але цих ягід тут дуже мало. У нашому лісі є, але ще зовсім зелені ягоди. Збирають також журавлину, мають гроші. Вона росте у траві, у більш вологій місцині. Вона ще дорожча, ніж чорниця — чи 60, чи 80 гривень баночка літрова. Точно не знаю. Її будуть збирати та здавати десь у вересні», — розповідає місцева жителька.
Також селяни збирають шишки, кору дерев та гриби.
«Моя сусідка збирає шишки. Кору також колись дуже активно у нас збирали і продавали. Я не знаю, де її приймали. Сама я ніколи не збирала і не дерла кору, але знаю, що молоді люди, хто мав коней, їздили з мішками і здирали кору для продажу. Шишки та бруньки також були частиною їхнього заробітку. У нас зараз, під час війни, немає літніх грибів — я не знаю чому. До війни, до 2020-2021 років, ще було багато грибів. З початком війни вони зникли. Цього року було багато дощів, а зараз сухо. Чи будуть гриби — не впевнена. Десь у серпні-вересні починається сезон осінніх грибів. Люди їх збирають, також продають», — додає жінка.
Збір ягід у лісі пов'язаний з певними небезпеками. Ніна Петрівна розповідає про велику кількість ос, які можуть атакувати людей, та кліщів, які є особливо численними цього року. Для захисту від комах вона використовує різноманітні засоби, але інколи це викликає алергічні реакції. Поділилася вона з нами і народними методами, які популярні серед її односельців.
«Стараюся прийти з лісу, швидко помитися і перевдягтися. У мене є крем, тут написано: від кліщів, від комарів. Кажуть, що полин добре захищає. Навіть натираються шампунем, оцтом, ваніліном, що у тісто кидають. Змішуєш його з кремом, мастишся і теж захищає від комарів», — розповідає Ніна Петрівна.
Село Ворсівка, Малинська міська територіальна громада
Галина Гарбар з села Ворсівка, що у Малинській міській територіальній громаді Коростенського району, поділилася з нами своїм досвідом збору та продажу ягід.
Збір ягід з дитинства став важливою частиною її життя. Галина Густавівна почала займатися цією справою ще з 7 років. Вона зазначає, що наразі заготівельники приймають чорницю за ціною 90-100 гривень за кілограм, хоча на базарі її можна продати й по 120 гривень. Галина обирає перший варіант збуту, бо це для неї зручніше.
«Я на базарі не продаю, мені не вигідно туди їздити. Приїжджає до нас заготівельник і приймає у нас. Він приїздить на тиждень три рази. Минулого року ягід було чимало, то він майже кожен день приїжджав», — каже Галина Гарбар.
Жінка має своє улюблене місце для збору ягід. У ліс здебільшого відправляться одна, бо любить тишу та спокій. Займається цим, коли є час.
«Сама ходжу. Я люблю більше сама і люблю тишу, щоб ніхто мені не заважав. Я, наприклад, йду збирати ягоди, коли у мене є час, оскільки займаюся ще своїм городом — сама сапаю, саджу, все роблю. Збираю ягоди на замовлення: якщо є замовлення, то йду, а як заказу немає, то не йду, бо не воджу ягоди на базар», — говорить пані Галина.
Галина збирає чорницю вручну. За годину вона може зібрати 1-2 літрові банки — залежно від кількості ягід у лісі.
«Раніше, як я молодше була, то могли і два відра за день назбирати, а зараз відерце — 7 кг. Бо ягід мало. Я збираю вручну. Більшість збирають гребінками. Якщо хтось бере, то потрібно підтримувати кущі і так збирати, тоді воно не шкодить. Якщо хороші ягоди, то за годину можу зібрати дві літрові баночки. Якщо мало, як зараз, то одну», — розповідає вона.
Цьогоріч ягід мало — чорниця вимерзла через погодні умови. Також на зменшення обсягів зібраних ягід вплинули вирубки лісу.
«Цей рік було б багато чорниці, але вона вимерзла. Цього року ягід немає. Вирізали ліс. Я їздила лісом, де завжди збирала, то там ягідники повисихали геть. Ягідник боїться цього. Вирубали ліс — ягідників немає. Тут я приходжу, на свою стежку на ягідник, а там нова посадка і порили канали. Поки я переїхала веломашиною, хотілося плакати. Як я приїжджаю, там увесь сухий ягідник», — бідкається Галина.
Вона зазначає, що у її практиці траплялися і зовсім неврожайні роки. Був один рік, коли вона за весь сезон назбирала лише 3-літрову банку чорниці.
Попит на ягоди залишається високим навіть під час війни. Люди продовжують ходити в ліс і збирати ягоди, а заготівельники продовжують активно закуповувати продукцію. Окрім ягід, місцеві жителі також збирають гриби.
«Гриби — синюки, краснюки, бабки, маслюки. Люди чистять, сушать і продають їх. Позаминулого року було дуже багато маслюків. Цього року ще не було грибів, а того року було дуже мало. Але люди все одно збирали: ходять, перші їх охопили, а тоді вже все, немає. Головне, що є де взяти гриба — синюка чи лисичку. Лисички цього року були, але не було коли ходити. Брусниця також є, хороша. Наприклад, у минулому році я набрала за 4 години по 5 літрів. Малина зараз вигоріла, немає. Раніше я ходила і збирала по відру, а зараз немає. Суницю не збираю, бо не знаю, де вона росте. Раніше була, але все змінилося через відсутність води, дощів та погодні умови. Я взагалі не знаю, де вона тут є», — розповідає Галина.
Галина не користується спеціальними засобами для захисту від комарів та кліщів. У лісі вона зустрічала і набагато більших тварин, але ні вони, ні труднощі з настирливими комахами її не лякають.
«Одмахнулася і збираю. Позавчора на мене напали кліщі. Одного вбила, другого вбила, третього вбила. Ну, Бог з тобою, далі беру і збираю. Траплялися мені олені, кози, кабани. Нічого, я їх не злякалась, вони мене теж. Були ці свині дикі — ми їх пропустили і вони пішли собі. А олені були поряд, а з козочками я ще й балакала», — відповіла Галина, розповідаючи про свої зустрічі з дикими тваринами у лісі.
Журнал Житомира повідомляв, що на Житомирщині затримано порушників, які збирали чорницю в заповіднику.
На Житомирщині на території заповідника заборонено збирати гриби і ягоди – причини обмежень.