Кожен з нас зіштовхнувся із жахом війни, проте є люди, якім довелось пройти особливо складний шлях. До таких відносяться і військові, що повернулись із гарячих точок, і люди, які пройшли окупацію.
Як допомогти та не нашкодити людині із посттравматичним стресовим розладом розповіли у МОЗ України.
«Жити з ПТСР доволі складно – ніколи не знаєш, в який момент, за яких обставин і в якій формі проявляться симптоми. У більшості випадків їх запускають внутрішні і зовнішні чинники, які називають тригерами», – йдеться у повідомленні.
Тригер може бути як внутрішнім (думки, емоції, тілесні відчуття), так і зовнішнім (люди, місця, звуки, слова).
Як зменшити ризики впливу тригерів:
- Не створювати ситуацій, в яких можливе виникнення тригерів;
- Обмежити перебування в місцях скупчення людей без потреби;
- Уникати різких звуків, які можуть нагадувати травматичну подію (музичні іграшки, рінгтони тощо);
- Не створювати гучні звуки;
- Звести до мінімуму несподіванки;
- Не торкатися тіла людини та не обіймати її без дозволу.
Чого НЕ слід робити по відношенню до людини із ПТСР:
- Просити розповісти про травматичний досвід. Людям із ПТСР може бути складно говорити, до того ж, це може спричинити ретравматизацію;
- Знецінювати пережитий досвід;
- Героїзувати;
- Вимагати (або просити) щоби людина опанувала себе – це не в межах її можливостей;
- Звинувачувати і дорікати їй через те, як саме вона може реагує та проявляє емоції;
- Підтримувати уникання наявних психологічних та фізичних симптомів;
- Говорити, що ви знаєте і розумієте, що вона відчуває;
- Говорити, що їй пощастило вижити – люди, які пережили травматичні події, часто не почуваються щасливими;
- Говорити, що пора припинити поводитися, як на війні;
- Говорити, що час лікує;
- Різко змінювати плани.
Що слід робити задля допомоги людині з ПТСР:
- Дбати про її базові потреби: приготувати їжу, виконати побудові справи;
- Надати контакти спеціалістів, організацій та груп підтримки;
- Пропонувати підтримку та тепло. Слід бути уважним, дбайливим і обережним;
- Не слід знецінювати чи вимагати занадто багато;
- Коли людина наважиться говорити, може статися, що вона захоче говорити про травматичну подію знову та знову. Обов’язково потрібно дати таку можливість та слухати скільки потрібно;
- Робити разом рутинні речі;
- Говорити про майбутнє та будувати спільні плани. Це допоможе протистояти думці людині з посттравматичним синдромом, що її життя приречене;
- Уникати наркотичних засобів, алкоголю, куріння вдома та в оточенні;
- Якщо людина в дуже важкому стані, не слід залишати її саму.