Житомирський Центр корекції та розвитку «Кавун Хаб» працює для молоді з інвалідністю, зокрема з ментальними порушеннями. Уже понад п’ять років тут проводять корисне дозвілля молоді люди та їхні рідні.
Ігор та Влад, двоє друзів, які познайомились ще в дитинстві й відтоді нерозлийвода.
«Вони самі знайшли один одного. Їм було чотири та п’ять років — у них рівно рік різниця. Ми тоді були на морі – у Лазурному, Херсонська область, відпочивали на пляжі. Ми дивимося, вони граються. Потім почали з мамою говорити, дізнались, що вони також з Житомира… Для них це така особлива спорідненість, як у братів. У школі № 9 ми теж навчалися разом. Вони потрапили у різні класи, і спілкувалися трошки менше. Після закінчення школи разом почали вчитися в училищі легкої промисловості. Вони настільки один за одним, що навіть розмовляти телефоном їм мало, вони завжди хочуть зустрітися особисто — подивитися, поспілкуватися», — розповідає мати Владислава, Валентина Свінціцька.
Фото: Ігор та Влад, Журнал Житомира
Хлопці були одними з перших відвідувачів центру. За їх словами, найбільше їм подобаються творчі заняття та фізична активність. З кулінарними завданнями вони теж вміло справляються.
«У нас тут різноманітні заняття: кулінарія, малювання. Ми відвідуємо центр двічі на тиждень. Дітям все подобається, тому що вони тут спілкуються один з одним. Коли ми ходили в школу, ми завжди мали можливість спілкуватися. У них були заняття, гуртки, домашні завдання. Після закінчення школи цього спілкування дуже не вистачало, а вони його прагнуть. Завжди із задоволенням сюди йдуть. Хлопці навіть в’язали гачком. Вони заради спілкування готові на все, лише б кудись йти та спілкуватися», — ділиться мама Ігоря, Наталія Булак.
Один з напрямків роботи – кулінарія. Так і побутові навички отримують, і розвивають охайність та любов до творчого процесу готування їжі.
«Ось проводимо кулінарні заняття. Вони люблять готувати й навчатися чомусь новому. Вони це все роблять, бачать, що приготували самі, знають, що це вони ріжуть, це вони навчаються. Потім вони коштують, пригощають своїх мам і вихователів. Намагаємось прищеплювати і смак, і корисні навички, і акуратність. Вони не все їдять, що готують вдома. У нас є бабуся, вона каже: ''Ні, мій онук цього салату не їсть''. Ми приготували й вона побачила, що їсть. Вони їдять із задоволенням, бо самі приготували. Навіть можна побачити вираз обличчя — вони щасливі від того, що самі все роблять і їм довіряють», — каже Валентина Свінціцька.
Фото: на уроці кулінарії, Журнал Житомира
Фото: на уроці кулінарії, Журнал Житомира
Галина Александрова розповіла нам, що її онук Богдан теж охоче відвідує заняття в центрі.
«Ми намагаємося ходити двічі на тиждень, якщо виходить. Тато Богдана працює у школі вчителем образотворчого мистецтва, а тут також навчає дітей малювати — як волонтер. Діти дуже люблять малювати, це розвиває їх креативність, позбавляє стресу. Богдану 17 років, він один з наймолодших тут, тому що інші вже перейшли за 18-20 років. Він ще в школі навчається на інклюзивному. Богдану тут подобається, він завжди поспішає сюди — все кидає й біжить», — зазначає Галина Александрова.
Фото: Галина Александрова, Наталія Булак, Валентина Свінціцька, Журнал Житомира
Простір для молоді: програми та активності у центрі
Центр створений з метою заповнення прогалини в соціальних послугах міста.
«У Житомирі є багато можливостей для дітей з інклюзією, але для молоді віком від 18 років і більше не було нічого організовано. Не було такого центру, який би міг надавати можливості для розвитку, навчання і, найголовніше, спілкування молоді між собою. Саме це надихнуло створити центр, де молодь могла б збиратися і спілкуватися, тому що це приносить їм велике задоволення. Вони соціальні, активні, і хочуть спілкуватися», — пояснює директорка центру Олена Гончаренко.
Фото: Олена Гончаренко, Журнал Житомира
Наразі центр відвідують близько десяти осіб. Олена Гончаренко зазначає, що через відсутність пристосованого приміщення, центр поки не може залучати людей, які користуються кріслом колісним, але організація активно шукає можливості для розширення своїх послуг.
«Наш пріоритет — це надання можливості молоді з інвалідністю спілкуватися між собою, а також збереження навичок, які вони вже опанували», — каже Олена.
Для забезпечення терапії у центрі облаштована сенсорна кімната. Це темна кімната психологічного розвантаження, для зняття напруження на відновлення емоційного стану.
«Сенсорна кімната корисна як для людей із гіпочутливістю, так і для тих, хто має гіперчутливість. Кожен тут насичується тими відчуттями, яких йому не вистачає. Стіл для пісочної терапії сприяє нейрокорекції, розвитку і заспокоює, оскільки дозволяє малювати та розвивати тактильні навички. Сенсорний дощ також заспокоює нервову систему і насичує сенсорними відчуттями. Дзеркало-безкінечність створює ілюзію великого тунелю, якого насправді немає», — розповідає директорка центру.
Заняття у центрі проводять спеціалісти, які працюють на волонтерських засадах. Окрім Олени, яка також надає послуги логопеда, у команді працюють арттерапевт, вчитель малювання, корекційний педагог та психолог.
«Насправді нам потрібні ще додаткові фахівці, але всі ми працюємо безоплатно, і тому важко залучити нових спеціалістів. Батьки відвідувачів наразі допомагають як асистенти, оскільки майже кожній дитині потрібен індивідуальний помічник. Ми запрошуємо волонтерів і студентів. Такий досвід може бути особливо корисним для студентів профільних вишів. Влітку ми запрошуємо всіх охочих допомогти і долучитися до нашої роботи. Ми їм завжди раді», — каже вона.
Фото: роботи відвідувачів Центру, Журнал Житомира
Новий проєкт: психологічна допомога дітям
На базі центру щосуботи функціонує дитячий клуб «Мрійники» для сімей, які постраждали від війни – як для місцевих мешканців, так і для дітей ВПО. Тут проводяться заняття і психологічна підтримка. Для наймолодших укомплектований кульковий басейн.
Олена Гончаренко зауважує, що з 18 червня у центрі стартує проєкт «Ласкаве серце».
«Це психологічне розвантаження для дітей, які отримали травму внаслідок війни — ВПО і житомиряни. У межах цього проєкту логопеди будуть надавати корекційні послуги для діток. Тому ми також запрошуємо до нас дітей, які потребують такої допомоги – щодня, з 10 до 12 години — починаючи з цього вівторка і до кінця літа», — розповідає Олена.
Фото: сенсорний дощ, Журнал Житомира
Фото: стіл для пісочної терапії, Журнал Житомира
Як допомогти та як доєднатися
Центр корекції та розвитку — це місце, де молодь з інвалідністю може отримати підтримку, здобути нові навички та знайти друзів. Попри всі виклики, центр продовжує свою важливу місію, допомагаючи молоді інтегруватися в суспільство. Окрім потреби у фахівцях, центру необхідна допомога в інших аспектах.
Наприклад, на цьому тижні волонтери розпочали збір коштів на спортивне обладнання для спортивної кімнати.
«Центр працює щодня з 10 до 12 години, включаючи суботу. Можна просто приходити до нас, щоб подивитися, відвідати цей центр і долучитися до нас. Будь-хто, хто має бажання допомогти, також може звертатися. Це необов’язково може бути фінансова допомога. Це можуть бути продукти для занять з кулінарії чи необхідні кухонні меблі, техніка, які допоможуть покращити умови», — каже волонтерка.
Якщо ви бажаєте допомогти чи записатися на заняття, то телефонуйте за номером: +38 096 505 97 27 (Олена Гончаренко) або звертайтеся за адресою: Київське Шосе, 11.