“Берегиня Полісся” – єдиний в Житомирській області центр іпотерапії, де психологічна та фізична реабілітація проводиться за допомогою коней. До повномасштабного вторгнення до закладу приїздили навіть діти з-за кордону на реабілітацію, сьогодні його відвідують мешканці інших міст. В центрі працюють висококваліфіковані спеціалісти, для кожної дитині розробляється індивідуальний комплекс необхідної реабілітації. Головним чином допомога в центрі надається дітям, які мають інвалідність. Також мають змогу відвідувати центр здорові дітки для покращення стану свого здоров’я та опанування майстерності верхової їзди.
Журнал Житомира завітав до “Берегині Полісся”, щоб поцікавитись, як організація працює в умовах війни.
Напрямки роботи центру
Працівники центру дуже люблять свою роботу та коней. Конюх Віталій турботливо піклується про кожного коня, знає особливості їх характеру та знаходить підхід до них.
“Мені треба до коней, я з ними відволікаюсь навіть від війни. Люди самі про себе можуть потурбуватись, а коні без людей не можуть. Я з кіньми з народження. Я народився в рік коня. В мене один з дідусів воював на коні”, – ділиться Віталій.
“Ми спеціалісти з міжнародним рівнем. Перед повномасштабним вторгненням до нас два роки підряд приїздили експерти з Німеччини та Австрії. Вони давали високу оцінку нашим методикам. Олесю Олегівну запрошували на міжнародний симпозіум з іпотерапії, представити свою унікальну методику музикотерапії”, – розповідає очільниця громадської організації “Берегиня Полісся” Ольга Маньковська.
Центр іпотерапії проводив дослідження разом з колективом психологів спеціальної школи №9. Було обрано 22 хворих дитини, для яких розробили програму занять. Перед проходженням реабілітації та після неї дітей було протестовано психологами. За висновками спеціалістів, у кожної дитини були помічені покращення фізичного та психічного стану завдяки заняттям в центрі.
“Зараз нам дуже складно, але ми стараємося працювати. Дякуємо нашим друзям та батькам дітей, котрі проходять реабілітацію в центрі, за допомогу”, – каже пані Ольга.
Спеціалісти “Берегині Полісся” допомагають дітям із ДЦП, аутизмом, розумовою відсталістю, різними нервовими і психічними захворюваннями. Дуже великий спектр дітей з інвалідністю має змогу отримати допомогу в центрі іпотерапії. Проводять в центрі і заняття оздоровчої верхової їзди для дітей без діагнозів.
Окрім іпотерапевтів в центрі працюють й інші спеціалісти – психологи та логопеди. В закладі проводять світлотерапію, музикотерапію.
“В нас є чудовий логопед. Вона нікуди не виїхала, знаходиться на місці, допомагає дітям. В нас взагалі з дітьми працюють лише спеціалісти з вищою освітою. Ми відбирали кращих серед випускників факультетів психології – вони закінчили університет з відзнакою, приймали участь у конкурсах,проходили навчання у закордонних фахівців. Саме тому і маємо такі високі результати”, – наголошує пані Ольга.
Іпотерапія є унікальним методом реабілітації. Це дієвий єкологічний метод реабілітаціїї. Під час занять дитина відчуває енергетику коня та переповнюється позитивними емоціями.
“Ми індивідуально під кожну дитину підбираємо комплекс вправ і це дає дивовижні результати”, – каже Ольга Маньковська.
В центрі допомагають навіть людям з невиліковними хворобами. Ольга розповіла про дівчину, яка має тяжкий діагноз, що провокує відмирання мʼязів. Завдяки іпотерапії в центрі “Берегиня Полісся” вдалось не лише зупинити цей процес, але значно покращити стан здоров’я дівчини. Про цей унікальний випадок на телебаченні Інтер був цілий телеефір під навою «Перегони з хворобою» у програмі «Стосується кожного».
Мешканці міста мають можливість 1,5 місяця отримати послуги реабілітаційного центру безкоштовно. Для цього дитина повинна мати відповідний документ про встановлення інвалідності та бути прописаною в Житомирі.
Любов до коней та хвороба дали поштовх розвитку
Директорка центру “Берегиня Полісся” Олеся Марчук дуже любить коней. В дитинстві вона хворіла бронхітом. Часом він дуже загострювався, через що Олеся навіть не могла самостійно дихати. Під час чергового перебування в лікарні (Станишівка) вона побачила з вікна лікарні коней. З тих пір вона неймовірно загорілась спілкуванням з кіньми і навіть в секреті від мами пішки ходила до тієї самої стайні, щоб їздити верхи і проводити час з кіньми. Від того часу Олеся забула про балончик з медикаментами, який вона використовувала при бронхіті.
“Любов до коней в мене була з дитинства. Колись були в Києві і я в пісочниці рубль знайшла. Ми пішли з татом на Хрещатик і він мене запитує: “На що ти хочеш свій рубль витратити? цукерки, атракціони…”. А я побачила, що довкола фонтану водять коня, який катає дітей. Мій вибір був очевидним, хоча на ті ж самі гроші я могла купити багато чого іншого. Сіла на коня і настільки перейнялась цим відчуттям, що я зрозуміла, що своє життя хочу повʼязати з кіньми”, – ділиться Олеся.
Іпотерапевтиня має трьох дітей. У кожного з них в ранньому дитинстві також почали проявлятись симптоми бронхіту. Тоді Олеся вирішила завести їх на конюшню. Вони дихали повітрям в конюшні, виконували гімнастику на коні, пили коняче молоко і через тиждень симптоми зникли.
Саме тоді Олеся дізналася що таке іпотерапія та де можна навчитися їй. На той час курс навчання коштував неймовірних грошей, але родина не відмовилась від здійснення мрії.
“Кінь для іпотерапії повинен мати терапевтичний крок та бути підготовленим. Під час занять на коні, потрібно рух тіла коня зʼєднати з рухом тіла дитини. Інструктор має так вибудувати біомеханічну конструкцію «кінь-вершник», щоб імпульс від руху коня безперешкодно проходив через тіло дитини”, – наголошує Леся.
Олеся Марчук зазначає, що робота з кіньми не є простою працею, оскільки тварини мають свої думки, почуття та настрій. До того ж потрібно знайти індивідуальний підхід до кожної дитини, яка відвідує заняття. Олеся наголошує, що просте катання на коні не можна називати іпотерапією. Це також корисне заняття, яке приносить позитивні емоції та спонукає дитину проводити час на свіжому повітрі, проте для ефективного результату слід відвідувати заняття у досвідченого фахівця, якій має сертифікацію з іпотерапії.
“Центр іпотерапії потрібно підтримувати, тому що це не лише ефективний, але і екологічний метод реабілітації і якій дає дуже гарні результати”, – підкреслює Олеся.
Робота в умовах війни. Нестача їжі для коней
Початок повномасштабного вторгнення для центру, як і для всіх інших, став шоком. Люди перестали відвідувати заняття, не було зрозуміло що буде далі з кіньми, частина працівників виїхали за кордон.
“Спочатку взагалі неможливо було працювати. Я маю трьох дітей і була змушена вивезти дітей за кордон. Мої діти отримали психотравму, коли підірвали 25-й ліцей, неподалік від якого ми мешкаємо, і я зрозуміла, що знищую дітям нервову систему. Я мусила їх вивести. Тоді працювала лише інструктор Ольга. Проте, повітряні тривоги, сирени і вибухи не давали нормально працювати”, – ділиться Олеся.
Від початку повномасштабного вторгнення коні знаходились в центрі, працівники мусили за ними доглядати, годувати їх.
Через війну не вдалось торік заготовити сіно. Через це центр змушений звертатись по допомогу до місцевої влади, благодійних організацій, друзів та небайдужих громадян. Прогодувати сім голів коней дуже складно, тому керівники та працівники реабілітаційного центру вдячні за будь-яку допомогу та підтримку. Наразі завдяки добрим людям вдалось трішки запастись сіном, проте його не вистачить на тривалий час. Допомога коням дуже потрібна.
“Закінчиться війна і все це – травми, інвалідність, психічні розлади…Потрібно буде відпрацьовувати. Потрібно буде допомогати, проводити реабілітацію. Потрібно буде ставити дітей на ноги, тому що це майбутнє нашої країни і такий центр потрібно зберегти”, – наголошує Олеся.
