Павлу Башинському – 22 роки. Його мама померла, коли йому було 18. Батько був ліквідатором. Помер у 2002 році. З 19 років Павло пересувається на візку.
"Якось ввечері після роботи я вирішив покупатися, освіжитися з друзями, – розповідає Павло Башинський. – Пірнув у воду, а там було дуже мілко. Навіть боляче не було. Пірнув у воду і одразу ж став нерухомим. Коли я виплив на поверхню, то друзі зрозуміли, що я не можу ворухнутися. Вони мене витягнули, а потім стала стрімко рости температура тіла. Приїхали лікарі, сказали, що вивихнув хребці: четвертий і п'ятий. Крім того, забив праву легеню, вона не працювала. Пів року апарати підтримували моє дихання. Я не міг самостійно дихати, їсти, пити. Нічого. Реабілітологи відмовлялися зі мною працювати, тому що все залежало від дихання. А дихання не було. Було дуже, дуже тяжко".
Майже рік Павло лікувався у лікарнях Житомира і Києва. Домівкою ж для хлопця став Коростенський хоспіс. Він розміщується на базі Коростенської центральної районної лікарні, де у 2020 році відкрили відділення медичної реабілітації.
Завідувач реабілітаційного відділення Коростенської центральної районної лікарні Анатолій Пількевич розповів, що Павло Башинський потрапив до лікарні з діагнозом: спінальна травма шийного відділу хребта, неврологічна симптоматика, параліч кінцівок.
"Таких пацієнтів у нас раніше не було, – каже Анатолій Пількевич. – Павло – перший пацієнт з такими травмами".
Директор Коростенського благодійного фонду "Єлеон" Ігор Москалик розповів, що після відновлення самостійного дихання, Павло пройшов півторамісячний курс реабілітації у приватній клініці за гроші волонтерів.
"Ми підключилися, – каже Ігор Москалик. – Першу частину грошей зібрали. Пролікували. У минулому році утримання в клініці коштувало 5 тисяч гривень на день. Він досяг там певних результатів, але був змушений повернутися у Коростень для того, щоб очікувати результату нового збору коштів для відновлення реабілітації".
Анатолій Пількевич розповів, що Павло Башинський неодноразово проходив курс лікування і у реабілітаційному відділенні Коростенської центральної районної лікарні.
"Із успіхів, яких ми досягли – це відновлення рухових функцій правої кінцівки: плечовий суглоб, ліктьовий, рухи кистю".
Павло тішиться першими результатами лікування.
"Я радий, що можу хоча б рукою почухати носа, – каже Павло Башинський. – Радий був би повернутися, звичайно, додому. Але поки не можу цього зробити, бо не можу сам себе обслуговувати. Мрію про одне: встати на ноги та зіграти у м'яча хоча б раз у своєму житті".
Здійснити мрію хлопця та пришвидшити процес його повернення додому може повторний річний курс реабілітації у приватному центрі. Директор благодійного фонду каже, що вони вже збирають гроші для повторного курсу реабілітації Павла.
Фото: Суспільне
"Ми намагаємося зібрати гроші, але поки що не дуже успішно, бо це дуже велика сума, – каже Ігор Москалик. – Зараз там перебування після подорожчання виходить до 7 тисяч гривень на день, а період утримання у реабілітаційному центрі, щоб досягти вагомих результатів, до року. Це 365 днів".