Рожеве озеро, безлюдний острів або пустеля: де відпочити в Україні влітку 2021

Літо в розпалі, кордони для українців помалу відкриваються. А втім, візити до улюблених європейських курортів, до Венеції чи в швейцарські Альпи — усе ще не така проста річ, поки ви не вакциновані, а система ковід-сертифікатів — у стані тестування.

Та принагідно нагадуємо, що в Україні є власні альтернативи! Наприклад, містечко з каналами замість вулиць, унікальне рожеве озеро, 16-метровий водоспад та навіть одна з найбільших у Європі пустель. Словом, літо-2021 — найкращий час, щоб опанувати внутрішньоукраїнський туризм.

 

Селище Мигія на Миколаївщині

Гранітно-степове Побужжя на Миколаївщині — це заповідник, на території якого розташоване стародавнє козацьке селище Мигія. У багатьох воно асоціюється з рафтингом, катанням на каяках та байдарках і сплавах Південним Бугом. Знавці кажуть, що це одне з найкращих місць в Україні для таких активностей.

Мигійські пороги — середньої складності (отже великий попередній досвід не обов’язковий), а усе необхідне для сплавів можна взяти напрокат. Найгарячіший сезон для сплавів — літо, однак приїздити можна з квітня і до жовтня.

Чим займатися? Крім рафтингу й каяків, є й інша опція для охочих активно відпочити — скелелазіння. Крім того — купання у чистому озері та риболовля у Південному Бузі. Та якщо ви вже приїхали до Гранітно-степового Побужжя, гріх оминути увагою й унікальне радонове озеро у покинутому гранітному кар’єрі з водою дивовижного відтінку блакиті. Глибина озера, на хвилиночку, — 42 метри.

Як дістатися? Від Мигії до Первомайська — близько 10 кілометрів. Звідти доведеться їхати маршруткою або таксі. Обрати, де зупинитися на час відпочинку у Мигії, нескладно під власні вподобання та бюджет. Найдешевший варіант — кемпінг, де одна ночівля обійдеться від 130 грн на людину.

Острів Джарилгач

Джарилгач — найбільший острів України (протяжністю 42 км) і номінально безлюдний, хоча відпочивальників щороку більшає. Вода навколо нього — яскраво-бірюзового кольору, здебільшого дуже чиста, а сам остров славиться своїми довгими пляжами з білим піском.

Приїздити сюди варто щонайперше у пошуку якісної альтернативи Затоці, Бердянську чи Залізному порту, але без традиційних баз відпочинку й галасливих пляжів, та заради унікальної природи. На Джарилгачі близько 200 лиманних озер, лікувальні грязі, понад півсотні червонокнижних видів рослин і тварин.

З особистого досвіду можемо зауважити, що острів — неймовірно вдала точка спостереження за нічним небом, оскільки тут немає додаткових джерел освітлення, які могли б заважати.

А ось що може дещо зіпсувати враження — це нашестя медуз, яке час від часу трапляється влітку. А ще — досить велика кількість комарів. Можна було б додати до цього переліку і відсутність мобільного зв’язку — але ж не за ним ви їдете на безлюдний острів.

Чим займатися? Перелік очевидний: купатися, засмагати, спостерігати за місцевою фауною і перезаряджатися без благ цивілізації. Власне, приїхати сюди можна як на день, так і на кілька днів чи тижнів — з наметом.

Як дістатися? Найоптимальніше зі Скадовська, який розташований за 8 км від острова, — катером або теплоходом. Перший варіант швидший, але дорожчий. У середньому на шлях до Джарилгача піде близько пів години, а вартість складе десь до 400 грн в обидва боки.

Олешківські піски

Якщо вже трапилося мандрувати Херсонщиною, путівники обов’язково відправлять вас до української пустелі — однієї з найбільших у Європі. Олешківські піски — майже класична пустеля з барханами й оазами та притаманним пустелі кліматом: вдень піщані насипи нагріваються до 70 (!) градусів, а вночі різко остигають, часом тут трапляються і піщані бурі.

Кажуть, що появі пустелі на цій території посприяв рух льодовика у прадавні часи, а згодом, у 18 столітті — екстенсивне сільське господарство. А в радянські часи в Олешківських пісках був розташований військовий полігон, тож пустеля була закритою зоною.

Чим займатися? Пустеля усе більше стає туристичною принадою: тут з’явилися пішохідні, велосипедні, кінні й автомотомаршрути. Чи не найпопулярніша забавка — катання на квадроциклах та джипах по пісках. Приїздити краще усе ж ближче до кінця літа, а то й у вересні-жовтні, коли сонце в пустелі не настільки гаряче й виснажливе.

Як дістатися? Пустеля розташована в 30 км на схід від Херсона: власне, з нього й доведеться добиратися. Від залізничного вокзалу або центрального ринку Херсона їдуть автобуси на Великі копані або Раденськ — вони підійдуть, однак треба бути готовим ще кілька кілометрів прямувати пішки через лісосмугу.

Місто Вилкове на Одещині

У Вилковому, яке розташоване на островах у дельті Дунаю біля кордону з Румунією, немає гондол, однак є канали, як у Венеції, — замість вулиць. Їхня сумарна довжина становить близько 40 км, відповідно, основний спосіб пересування як туристів, так і місцевих — човни й катамарани. Ще одна очевидна спільність з італійським містом — специфічна конструкція будинків на палях вздовж вулиць-каналів.

Так склалося історично, що маленьке Вилкове — доволі багатонаціональне. До того ж свого часу тут знаходили прихисток російські старообрядці-липовани, тож у місті досі збереглися дві старообрядці церкви. Основне заняття мешканців — рибальство. Крім того, тут віддавна вирощують полуницю та виноград (власне тому що більшість інших культур через специфіку місцевості не росте). Виноград у Вилково особливий — місцевого сорту «Новак», який не росте більш ніде.

Чим займатися? Якщо вас не тішить факт катання на човнику каналами містечка й дегустація вин з «Новаку», є ще один аргумент на користь мандрівки. Вилкове є частиною Дунайського біосферного заповідника, де мешкає купа червонокнижних тварин. До того ж тут можна зустріти понад половину видів птахів, які загалом трапляються в Україні. Навіть пеліканів: їх тут у заповіднику — багатотисячна колонія. Ну і, звісно, мандруючи до Вилкового, гріх не зробити фото біля знаку «0 км», який розміщено у місці впадіння Дунаю в Чорне море.

Як дістатися? Від автостанції Одеси до Вилкового можна добратися автобусом приблизно за 3,5-4 години. Якщо мандруєте власною автівкою, прямуйте трасою Е-95.

Лемурійське озеро на Херсонщині

Лемурійське озеро у селі Григорівка Чаплинського району в одній з бухт затоки Сиваш — напевно, найфотогенічніше в Україні. Завдяки мікроводоростям воно має характерний рожевий колір, який стає насиченішим, коли на вулиці стає більш спекотно.

Концентрація солі у Лемурійському озері сягає 35%, а вода має лікувальні властивості. Так само — й грязі з озера, які використовують з косметологічною метою.

Чим займатися? Купатися й оздоровлюватися. А якщо є час та натхнення після цього — вирушити до національного заповідника «Асканія-Нова», який розташований за годину їзди від озера.

Як дістатися? Якщо прямувати власним авто — трасою Каховка-Армянськ, повернути на Чаплинку, а далі — до селища Григорівка, що за 4 км від озера. Якщо автобусом — від автовокзалу Херсона до Чаплинки, тоді — місцевим автобусом або таксі.

Джуринський водоспад неподалік Червонограда

Джуринський водоспад — це найвищий рівнинний водограй України. Вода спадає каскадами з висоти 16 метрів.

Цікаво, що досі так і неясно, яке походження у водоспаду — природне чи штучне. Знавці, правда, більше схиляються до версії, що його спорудили у 17 столітті для роботи місцевого млина.

Чим займатися? Звісно ж, милуватися, а ще купатися — або біля підніжжя водоспаду, або у струменях (непоганий ефект душу Шарко). Неподалік є кемпінги, де можна заночувати. Крім того, зовсім поруч варто оглянути руїни Червоноградського замку, костел Пресвятої Богородиці та каплицю роду Понінських. Можна ще урізноманітнити мандрівку й вирушити до водоспаду велосипедом: через заповідник, на території якого розташований водограй, пролягає веломаршрут до Дністровського каньйону.

Як дістатися? Оптимально — або власним авто, або з туристичною групою. З Тернополя треба їхати у бік Заліщиків, а автівку доведеться залишити у селі Нирків, найближчому до водоспаду. Далі прямувати пішки кілометрів 4-5.

Це лише невеликий перелік ідей для ваших літніх мандрівок. Ніхто не скасовував й інші напрямки, наприклад старі добрі походи в Карпати.

Олена Куренкова, Громадське