Як повідомили у мерії, одним із учасників скорботного заходу став 91-річний житомирянин Вадим Рутковський. Він – в’язень німецького концтабору "Штутгоф". Білорус за походженням, уродженець Могильова… Ще юним 14-річним хлопцем він пройшов найстрашніші випробування. Сьогодні Вадим Вікторович розповів про пережите.
"Я був пов’язаний з міським могилевським підпіллям. Під час облоги у квітні 1943- го я був поранений, і мене взяли. В кінці квітня ми потрапили в облогу, де нас всіх тримали, потім всіх посадили у вагон-телятник і кудись повезли. Потрапив до міста, яке нині зветься Іновроцлав (до 1939 року це була територія Німеччини). Тоді мені було 14 років … Там були шахти, і ми жили на території в бараках, яка була огороджена колючим дротом. Це був початок 1944 року … Коли бараки бомбили, пошкодили огорожу, і нас декілька чоловік втекло звідти. Пішли … В основному зі мною були польські хлопці. Ми пішли до міста Торунь. Там на залізниці мене зловили, побили, посадили у вагони пасажирські й завезли ... Куди б ви думали? Данциг (Гданськ) ми проїхали ... Бачу, на вокзалі написано німецькою "Божа гавань"… Це був концтабір".
Вадим Рутковський згадує, в концтаборі "Штутгоф" над в’язнями проводили медико-біологічні досліди, і йому двічі робили пункцію спинного мозку, після якої у нього відібрало ноги: "Брали сироватку і запускали через великий такий шприц кубиків на 100. От після другого разу у мене і відняло ноги, я тоді познайомився з милицями… Там пробув до дати визволення - січня 1945 року".
У 15-річному віці Вадим Вікторович після звільнення потрапив до військової частини. Вільно володів польською та німецькою мовами, а тому підробляв перекладачем. У Могильові після повернення пів року працював помічником кіномеханіка в кінотеатрі.
До Житомира приїхав 25 квітня 1956 року, коли дізнався, що батько знайшовся.
"Батька мого незаконно заарештували, його реабілітували, він сидів у Борисові. Там йому видали довідку при звільненні, а в Житомирі він отримав паспорт", – розповідає чоловік.
У Житомирі Віктор Рутковський працював в кінотеатрі до літа 1949 року, до призову на військову службу. За цей час вже отримав свідоцтво про освіту: закінчив 8 класів вечірньої школи.
27 років чоловік віддав житомирському підприємству "Електровимірювач", працював в Інституті проблем моделювання АН. Згадує, що двічі зустрічався у Житомирі з Борисом Патоном. А коли вийшов на пенсію, його запросили працювати в Житомирський обласний архів.
"Я вже 15 років як на пенсії. Маю стаж 58 років 3 місяці та кілька днів", – посміхається 91-річний чоловік з дивовижною долею та незламною силою волі.
Довідково: пам’ятний знак "Жертвам фашизму" був споруджений у 1996 році. Його встановили на місці нацистського концентраційного табору "Шталаг - 358", який проіснував до жовтня-листопада 1943 року, коли місто Житомир було звільнено від німецьких загарбників. За цей час від голоду, тяжкої праці та розстрілів там загинуло понад 110 тисяч людей.
