"2 лютого близько 9.30 ранку від небайдужих громадян на лінію 102 надійшов виклик про виявлення загубленої людини. Патрульні невідкладно прибули на виклик, де їх чекала жінка, вік якої приблизно 80-90 років. Вона була без верхнього одягу та взуття по сезону. Вона не знала і не пам’ятала, де знаходиться, та не мала при собі жодних документів. За допомогою інформаційних баз патрульні встановили особу пенсіонерки та адресу її проживання, після чого доставили 90-річну бабусю до її помешкання", – розказала пресофіцерка патрульної поліції в Житомирській області Тетяна Носадчук.
Жінкою, яка блукала вулицями, виявилася 90-річна житомирянка Галина Іванівна Хорженко.
"Я вже в літах. Мені 90 років. Тому я не дуже здорова. Я з 1930 року. У мене родина є. Я вже старенька. У мене два сина. Микола і Вітя. У нього така добра душа. Я жалію їх усіх", – розповіла бабуся.
На питання журналістів про те, чи відвідують сини маму, Галина Іванівна весь час повторювала, що сини приходять кожен день і приносять їсти. Особливо син Микола. Але, завітавши до оселі жінки, кореспонденти побачили занедбану квартиру, порожній холодильник, несвіжу їжу на столі. Мобільний телефон теж був відключений.
"Я тільки знаю, що син її привіз сюди кілька років тому. А ось чи відвідує він маму, я не знаю. Ми, сусіди, ходили до неї. Але з нею тяжко говорити, бо вона багато що не пам’ятає", – розповіла сусідка Стефанида Денисівна, яка живе поверхом нижче.
Виходячи на вулицю, Галина Хорженко губиться і не може пригадати, де вона живе. 1 лютого повернутися до своєї квартири їй допомогла ще одна сусідка зі своєю донькою. Сусідка відмовилася називати своє ім'я, але розповіла, що бабусю вони побачили з іншого боку будинку – вона просила завести її додому. Жінка вкрила бабусю власним пуховиком, бо та була в одній лиш кофтинці і в резинових капцях на босу ногу.
"Ми завели її до квартири. Умови там просто жахливі. Я побачила у неї лише шматок чорного хліба. Запитала: ви голодна? Вона відповіла, що так. Ми її нагодували, напоїли чаєм і вклали спати. А на ранок я вже телефонувала до соціальних служб. Вони відповіли, що оскільки в неї є син, вони нічого вдіяти не можуть, бо він відмовився від їхніх послуг", – розповіла сусідка.
Якби жінка була абсолютно одинокою, її взяв би під опіку територіальний центр, але її син проти цього, говорить очільниця міського департаменту соціальної політики Вікторія Краснопір.
"За сімейним кодексом діти зобов’язані доглядати за батьками. Якби вона була абсолютно одинокою, звичайно, що її узяв би під опіку наш територіальний центр. Але в неї є син і він категорично проти цієї ситуації. Одного разу навіть виставив соцпрацівників і сказав, щоб туди не приходили. Без згоди близького родича ми надавати ці послуги не можемо і не будемо. Якщо вона справді має ознаки деменції (часткової втрати пам’яті), то син має право отримати опікунство над нею через органи соціального захисту, відповідно, до реєстрації Корольовського або Богунського управління нашого департаменту. Рада опіки і піклування при виконавчому комітеті буде підтримувати це клопотання. Якщо він дійсно має для цього всі підстави і складові. А це і медичні покази, і позитивні характеристики. Він має право узяти над нею опікунство, доглядати матір і отримувати допомогу по догляду", – зазначила Вікторія Краснопір.