.jpg)
Випускники Гадзинської гімназії з Глибочицької громади свій випускний відзначили на вершині найвищої гори України. Коли учні піднялися на Говерлу, класний керівник Ольга Бабич вручила їм свідоцтва про закінчення навчання.
Жінка виношувала ідею про незвичний випускний упродовж кількох років — і як класний керівник, і як мама, оскільки в цьому класі навчався також її власний син. Про це передає Суспільне.
"Це була моя мрія — хотілося довести, що і я, і наші діти, ми можемо багато чого зробити й досягти. Ще раніше з батьками ми обговорювали можливі варіанти святкування, коли діти дійдуть до випускного класу. Хотілося б, щоб це було не просто кафе чи природа, а щоб вони щось здійснили. Коли діти були в сьомому класі, я запропонувала ідею з підкоренням вершини, що, як на мене, було б дуже символічно. А раз так, то навіщо починати з малих вершин, коли можна почати з великої? Тому я запропонувала батькам, щоб свідоцтва про закінчення навчання діти отримали вже на Говерлі. І батьки та діти підтримали мою ідею", — говорить вчителька.
Ольга Бабич і сама є випускницею Гадзинської гімназії — закінчивши Коростишівське педагогічне училище, жінка повернулася у рідну школу й впродовж 23 років викладає там історію та правознавство.
У цьогорічному випускному дев'ятому класі Гадзинської гімназії — 10 учнів. Поїхати на випуск у гори змогли восьмеро з них.
"Дуже хотілося б, звісно, щоб були всі, але, на жаль, через різні обставини не всі змогли поїхати. Разом із пішим походом і до самої вершини ми з дітьми та батьками здолали відстань у понад 7 кілометрів. Піднімалися на гору десь упродовж шести годин. Не скажу, що це було легко, але потроху йшли і не здавалися. На вершині вручили свідоцтва, ще з пів годинки святкували своє досягнення і наш випускний, після чого спустилися вниз. Спуск дітям дався складніше ніж підйом, але я налаштувала їх так, що ми не спускаємося, а йдемо, тримаючи курс вперед", — розповіла Ольга Бабич.
Поїздку в гори випускники поєднали з екскурсіями та поїздками по Закарпаттю. Крім незвичного формату святкування випуску, школярі мали ще й незвичний останній дзвінок — по дорозі їм зустрілася отара з 600 овець з дзвіночками на шиях. Тож, для школярів символічний останній дзвінок пролунав ще раз — тепер уже в горах.
"У поході діти жартома скаржилися, що я зі своїми ідеями втягнула їх в авантюру, однак це був випускний та останній дзвінок, який, я думаю, і їм, і нам запам'ятається на все життя. Усі роки навчання ми пройшли дружньою згуртованою родиною — разом не лише вчилися, а й відпочивали. Ми ходили на пікніки, їздили на екскурсії, влаштовували спільне дозвілля. І не лише з цим моїм класом — я так працюю з усіма дітьми та батьками. Завдяки таким неформальним заходам у нас складається гарний тандем. Адже в неформальній обстановці люди розкриваються і чесно та спокійно можуть сказати про якісь речі, які їх не влаштовують. Є різні діти, різні батьки, але ми спільно шукаємо підходи і, як на мене, мені це вдається", — говорить Ольга Бабич.
Фото надала Ольга Бабич