У дні, коли небо чисте, гуляючи вулицями Житомира можна зустріти чоловіка, який спостерігає за зорями. Знайомимось. Представляється: Олександр Степеров. Астроном-любитель. І погоджується на розмову.
Розповідає, що астрономією захоплювався з дитинства. Полюбляв читати наукову фантастику про польоти в космос та на інші планети. Утім, самостійно спостерігати за зорями почав лише в 48 років.
«Років з 12 тому я читав в інтернеті щось про космос і згадав про космічний телескоп “Габбл”, який перебуває на навколоземній орбіті з 90-х років. Понад 20 років він робить знімки, які перевертають уявлення науковців про космос та будову Всесвіту. Подивившись на ці світлини, я настільки захопився, що на власні очі захотів побачити Супермісяць – явище, яке якраз тоді можна було спостерігати на небі», – пригадує Олександр.
Супермісяцем називають астрономічне явище, коли Місяць перебуває на найкоротшій відстані від Землі і є ряд супутніх факторів, які оптично збільшують його зображення.
Чоловік захотів побачити його «озброєним» оком, тому спершу придбав 12-кратний бінокль. Цей апарат дозволяє спостерігати досить багато небесних об’єктів, недоступних неозброєному оку. Втім, з досвіду Олександра та інших спостерігачів, аби подивитися, до прикладу на зоряні скупчення – розсіяні і кульові, достатньо й театрального бінокля, який дає збільшення в 3-4 рази.
«На побутовому рівні це можна порівняти… Коли годуєш курей зерном, сипнув пригоршню – воно розсипалось, утворило певний малюнок. На площині це пласка картинка. А поки воно летить – має певну форму, кулясту таку. От такі скупчення зір на небі є, дуже цікаво дивитися які вони складають візерунки, схеми. Маючи багату фантазію, можна “побачити” в них обриси тварин, комах і таке інше», – жартує чоловік.
Таким чином Олександру одного разу вдалося «розгледіти» на Місяці зображення героя відомого мультфільму – Спанчбоба – але вже у телескоп.
Фото: Місяць у вічко телескопа Олександра
Бо після придбання бінокля вражень від спостереження у чоловіка лише додавалось. Він почав вивчати небо за допомогою різних додатків для телефона і комп'ютерних програм, таких як Sky Safari, Star Walk чи Sky Tonight. Олександр говорить, що останній застосунок дуже популярний серед любителів – з його допомогою, зокрема, можна було знайти в небі комету Цзицзіньшань, яку було видно в Україні 13-15 жовтня 2024 року.
«Інтерес зростає, коли побачиш якусь омріяну річ, ту ж планету чи щось подібне. Це підігріває цікавість, надає наснаги, – каже чоловік. – Якщо не брати до уваги спостереження за Місяцем – спочатку в бінокль, а потім і в телескоп, бо його дуже легко знайти на небі, першим об’єктом, який я дуже хотів побачити, був Сатурн. Тоді я ще відносно погано знав небо, а знайти Сатурн на освітленому небі, як у нас в місті, коли немає орієнтирів за сузір’ями, дуже складно. І коли я переконався, що “ота яскрава зірка” – це дійсно Сатурн, моїй радості не було меж. Також було дуже цікаво вперше спостерігати зоряні кульові скупчення – як от Велике Скупчення в Геркулесі. Настільки була тоді хороша атмосфера і місце для спостереження досить темне, і настільки яскраві були ці зірки… Вони мене вразили. Я їх порівнюю для людей, які ще не бачили або бачать їх в інших умовах з тим, як в фільмах про піратів Карибського моря відчиняють скриню, в якій повно піастрів і діамантів. І ці діаманти сяють, як окремі камінчики. Отак і сяяли ті зірки».
Траплялися і моменти, коли Олександр не міг зрозуміти, що саме бачить у телескоп. Якось він спостерігав як два дуже яскравих об’єкти йшли небом в одному напрямку на чималій відстані. Спершу не зрозумів, що це, але дослідивши питання зрозумів, що це корабель постачання або й самі космонавти летіли на Міжнародну космічну станцію. Через якийсь час чоловік спостерігав і проліт самої станції.
«Через те, що мені було цікаво отримувати інформацію, я пошерстив інтернет, знайшов тематичні форуми, знайшов дуже багато науково-популярних відео в Ютубі, де провідні фахівці досить на доступному рівні і на нашій побутовій мові пояснювали складні речі. І це так добре лягало, що мені було цікаво навіть вчитися в цьому плані. Я отримав досить непогану дистанційну освіту в одному із вузів за кордоном. І мій інтерес від цього став ще більшим, тому що я відчув, що я можу читати лекції на досить солідному рівні. І читав, навіть у Музеї космонавтики», – розповів Олександр.
Лекції бували й спонтанними. Олександр пригадує: коли ходив спостерігати за небом поблизу монументу Слави, до нього одного разу підійшло десь із 20 молодих людей. Попросили подивитися в телескоп, згодом почали розпитувати. І залишились біля нього аж на дві години. Могли б і на всю ніч, жартує чоловік, але були з інших міст, тому усе ж довелося попрощатися.
«Дуже люблю, коли приходять діти. В мене було декілька ситуацій, коли знайомі вчителі приводили своїх дітлахів, батьків їх, і ми так спілкувалися, дивилися, вони ставили питання. Інколи підходять люди сторонні, які просто поруч гуляють. І було декілька випадків, коли мій знайомий астрофотограф приходив, то ми вдвох ледь встигали давати відповіді з астрофізики, тому що люди інколи ставили досить такі серйозні запитання. Знань для такої популярної астрофізики в мене вистачає, я їх поповнюю досить регулярно, дивлячись ті ж відео з лекцій провідних вчених», – розповідає Олександр Степеров.
Утім чоловік наголошує на тому, що він усе ж любитель.
«Я не займаюся науковою роботою, не збираюся робити якісь великі відкриття, бо прекрасно розумію, що для цього треба мати час, треба віддавати цьому дуже багато всього, щось втрачаючи в буденному житті, в якихось інших уподобаннях чи в хобі. Моє завдання полягає лише в тому, щоб побачити максимум цікавих речей, комусь щось розказати», – говорить чоловік.
Нині в арсеналі Олександра є два телескопи: великий дзеркальний телескоп Sky-Watcher, який використовує як світлозбиральні елементи дзеркало та досить компактний катадіоптрик – дзеркально-лінзовий телескоп.
«Такий компактний, невеличкий за розміром. Є і великі, які стоять в великих обсерваторіях із схожою схемою технічною. Як правило, в обсерваторіях очима вже давно ніхто не спостерігає. Там стоїть або матриця, або відеоапаратура, яка відтворює картинку на комп'ютер з більшою частиною інформації, чим людина може побачити. Існують ще такі, класичні лінзові телескопи – рефрактори, – розповідає Олександр. – Їх зазвичай на картинах малюють, де Галілео Галілей дивиться на небо або астрологи малюють королеві пророцтва».
Коли вже розмова заходить про пророцтва, важко втриматись від питання, чи вірить у них сам Олександр. Чоловік відповідає на нього так:
«Взагалі, мене досить часто запитують: ви астролог? Я кажу, будь ласка, не обзивайте мене такими словами. У самій історії астрономії є досить багато відомих астрономів і людей, які займалися фізикою, пов'язаною з астрономією. Зважаючи на те, що часто вони були придворними вченими в Середньовіччі, більш давні часи, їм треба було за щось існувати. Оплата королівського астронома була така собі, а ось у астролога, який складав пророцтва своєму монарху... І вельможі до них зверталися, і інші забезпечені люди. Тому так було. А астрологія взагалі не має нічого спільного з наукою, бо її вже багато разів розвінчували в плані передбачень. Передбачення такі, як робив Нострадамус, які можуть трактуватися десятьма різними способами, з десятьма різними фіналами… Це не наука. Наука це дещо про інше».
У Олександра часто питають і про те, чи бачив він НЛО. Чоловік пояснює: НЛО може побачити будь-хто, хто не може пояснити що саме він спостерігає. Тобто тут найперше важить брак знань і розуміння певних процесів.
«Дуже багато буває таких ситуацій, коли відбуваються природні якісь явища, які ми не можемо пояснити, бо ми, по-перше, бачимо їх вперше, не маємо уяви про характер цієї події. Тому складаємо в голові щось таке. І брак знань, напевно, теж грає свою роль, адже ми не розуміємо, що ми бачимо. Це можна порівнять з людьми кам'яного віку, у яких також не було наукових знань. Тому вони пояснювали собі це таким чином, яким могли», – пояснює Олександр.
Втім, Олександр вірить у те, що існують позаземні форми життя. Каже: нині є достатньо наукових даних, аби обгрунтовано припускати, що вони є.
«Якщо споглядати ті дані, які давали космічні апарати, які літали навколо Юпітера і Сатурна і виявили ряд супутників цих великих планет, де є підводні океани. То за допомогою непрямих спостережень, можна зробити висновок, що там під льодом є вода, океани і таке інше. Є такий прилад, який називається магнітометр, він вимірює магнітне поле об'єкта. Наприклад, Землі, Сонця і таке інше. На основі цього можна зробити певні висновки, звідки може бути це магнітне поле. Якщо це велика планета, є вулканізм, то воно водне, як у Землі. А якщо є солона вода, вона провідник електрики і може це поле відтворювати. Дивлячись на те, що є вода, а вода в уявленні нашої науки і в пошуці життя, схожого на наше, це перший фактор, вона є його колискою, можна так сказати. Тому що для хімічних реакцій, для життєвих циклів вода потрібна щонайперше.
А ряд таких супутників, як, наприклад, Титан у Сатурна – єдиний супутник в сонячній системі, у якого є атмосфера, така, як у Землі. Досить густа атмосфера, і тим більше основна складова цієї атмосфери, така ж, як і в нас – азот. Кисню там немає, там є якісь інші елементи.
Але там дуже багато вуглеводородів, хоча й температура на поверхні не підходить для такого життя, як земне – становить близько 180 градусів морозу. Але під грунтом, є можливість якихось теплових потоків, тому що супутник, знаходячись біля великої планети, якщо він рухається по еліптичній траєкторії, від цього нагрівається. І це є джерело тепла. А де є джерело тепла і органічні елементи, життя може бути в якійсь формі. Вчені говорять про такі приклади на землі, коли знаходять у вічній мерзлоті мікробів, їх називають екстремофіли. Вони живуть в тих умовах, де наше життя неможливе, навіть у гарячих джерелах мінеральних, і там є, де температура під сотню градусів, а інколи і більше ста градусів буває.
Тому вірити у позаземні форми життя можна, але це можуть бути не гуманоїди, не сірі чоловічки з великими очима. І не іншопланетяни, яких ми чекаємо. Але якщо почитати відомих письменників фантастів на кшталт Артура Кларка або Роберта Хайнлайна, то в нього є варіанти таких енергетичних суспільств, які не мають тілесної оболонки, але тим не менше існують, і це цивілізації високого рівня розвитку. Фантазія людська досить широка штука, можна придумати, що завгодно. А як показує практика, часом вона ще й збувається і те, що придумують фантасти, згодом стає можливим», – розповів Олександр Степеров.
