Привар — невелике село в Овруцькій громаді на півночі області. 19 березня над селом з'явилась російська авіація, яка почала завдавати масовані удари по житлових будинках.
Селяни пережили пекло та дивом вижили. Люди ховалися в укриттях та через постійні обстріли були змушені перебігати від одного підвалу в інший.
Староста Великочернігівського старостинського округу Овруцької міської ради Тетяна Бобик розповіла "Журналу Житомира" про події тих днів та про евакуацію жителів.
"За словами мешканців у село прилетіло два російських гелікоптери. Спочатку окупанти декілька днів низько літали над селом, а вже потім почали стріляти на ураження. Місцеві жителі намагалися сховатися в укриттях, проте рашисти стріляли без перерви. Люди під обстрілами перебігали з одного підвального приміщення в інше. Ми з головою Овруцької ОТГ Іваном Корудом, як тільки дізналися, що Привар обстрілюють, відразу поїхали забирати людей звідси. Місцевий Анатолій через ліс вийшов до залізничної колії, за ним біг собака, якого він потім взяв на руки і ніс до найближчого селища, де ми його зустріли. Ще один місцевий житель виїхав з села на велосипеді. Розповідав, що їхав дуже швидко, адже над його головою гуркотіли гелікоптери. Інших 4 людей забирали самі прямо з укриття. Ми з мером підходили через ліс. Навколо літали ворожі літаки та вже горіли будинки. Як тільки окупанти побачили нас — відразу почали стріляти. Ми від обстрілів з повітря ховалися в ліс. Не зважаючи, на це ми не здалися й забрали своїх людей. Першу ніч евакуйовані з обстріляного села ночували у школі. Наступного дня їх прихистили небайдужі люди", — зазначила Тетяна Бобик.
Загалом у Приварі було 30 будинків, 14 з них — знищено. Від будинків залишилися лише печі, купи цегли та дощок.
