Місто весь час під обстрілами, адже звідси до Білорусі тільки 30 км. Окупанти обстрілювали Овруч більше 70 разів. Ракетами та бомбами окупантів по 500-кілограм зруйновано цілі вулиці та центр зайнятості. А в деяких селах громади знищено низку будинків. Незважаючи на це, в місті працюють комунальні служби вже проводять посівну та відновлюють економіку.
Журнал Житомира побував у найближчому до кордону Овручі та розпитав мера Івана Коруда, про життя міста.
“24 лютого о 4:30 ми почули вибухи та авіаудари, з села Радча, яке знаходиться поруч з нашою громадою. Більшість овручан самотужки виїхали і були у нас кілометрові черги до АЗС. За що я їм і вдячний. В районі дороги М-21 - це Дубовий гай, ми там здійснювати заходи для того, щоб можна було окупатися та дати відсіч ворогу. Потім ми виїхали в район села Радча і побачили обстріляну машину, під'їхавши ближче, то окупанти два рази почали по нас стріляти. Коли верталися назад, то за собою закривали та валяли дерева на дорозі. Потім разом з військовими здійснювали заходи по обороні громади по всіх напрямках зі сторони Білорусі ми тримали і тримаємо оборону”.
В Овруцькій громаді загарбники обстрілювали з вертольотів будинки в селах та самих місцевих. Мер вже на другий день війни сам особисто їздив та забирав людей.
“У нас окупанти замінували село Привар, воно не далеко від Радчанського перехрестя 2 - 3 км, де тоді стояли загарбники. Вони з вертольотів обстрілював будинки і місцевих. Але ми забрали своїх людей. Вже другого дня поїхав з військовими до села. Підходили через ліс й забрали четверо наших людей. На жаль, 5 будинків спалені, а решта пошкоджені на їх місці залишилися печі та груби. Навколишні ліси, вулиці та дороги заміновані. Після того, як ми евакуйовували своїх людей, туди зайшов ворог та безумствував”.
Наразі мер не рекомендує повертатися людям до міста, бо ж і досі чути сигнал тривоги і ще є загроза.
“Зараз, ще людям не рекомендую повертатися, бо ж ще існує загроза та небезпека. У нас ще є тривоги в Білорусі розміщується сили ворога, вони можуть знову напасти, бо ж ми найближче з усіх міст до кордону.
У нас по Овруцькій громаді, Гладковицькій та Першотравневому і навколишніх нанесено 90 ударів. У нас практично від авіаударів потерпіло 29 багатоповерхових будинків та більш 70 приватного сектору. Окремий випадок по Раківщині, де 4 будинки пройшли в негодність, а ще 10 зруйновано. Били з ракет по мостах та лісах. Наразі, прибрали все навколо центру зайнятості, бо ж там прямо проїжджій частині валялися решти шиферу та інше. Наразі, ми там трохи довели до ладу. Потім будемо використовувати важку техніку і прибиратимемо повністю цю будівлю. У нас вже виготовлені вікна в приватних будинках. З понеділка будемо ставити вікна людям. Ми вже перемонтували покрівлі. Евакуйовували 2000 жінок та дітей. У нас діє гаряча лінія, тому бажаючи можуть подзвонити і виїхати з громади в безпечні місця. У військкоматі теж великі черги, адже наші чоловіки — записуються, стоять в черзі та йдуть захищати рідну Україну. Я гордий за своїх людей, дуже згуртувалися. Наразі у нас наявні продукти в магазинах та супермаркетах, проте ще є проблема з пальним”.
6 березня вночі, коли окупанти з повітря почали стріляти по житлових будинках, овручанка Валентина була вдома та прокинулася від звуку вибуху. Вставши з ліжка побачила, що на голову осипається штукатурка зі стелі.
“О 2 годині ночі прокинулася від вибуху, бо ж спала і на мене почала падати штукатурка і з вікон сипалося скло, яке врізалося мені в м'яке місце та в руку і в голову вдарило. Встала, бачу: в хаті туман не відразу зрозуміла що відбувається? Повідлітали вікна та двері. Сюди в наш район влучили три бомби. Почала дзвонити дітям і в цей же день мене забрали. Зараз приїжджаю наводимо порядок. Навкруги таке робиться виходжу на город, а там тільки один будинок і той, перерізали. Жах!”.
Наразі, місто не впізнати: знищено вулиці, з будинків залишилися стіна або ж цегла. Досить хороший мікрорайон загарбники знищили: всюди валяються речі господарів чи дитячі іграшки. Проте, овручани не зламні, скрізь розвалені житлові будинки, а вони біля розкиданих по городу цеглин вже посадили цибулю.
