Малинська міська територіальна громада – найбільш постраждала на Житомирщині внаслідок російських атак. Позиції російських військ розташовувалися за 500-700 метрів від її межі.
Наслідки обстрілів сьогодні тут майже непомітні, адже громада активно відновлюється. Всі, хто їдуть до Малина з боку Житомира, проїжджають через відновлений урядами України та Естонії міст через річку Ірша, – попередній росіяни зруйнували авіабомбою. Розбитий обстрілом майже три роки тому центр міста тепер прибраний та охайний. Тут облаштували Алею Героїв із фотографіями загиблих жителів громади. Малинщина втратила більше 150 своїх воїнів.
Із перших днів війни Малинська громада була прифронтовою
Як відновлюється і живе нині громада, в інтерв’ю Укрінформу розповів Малинський міський голова Олександр Ситайло.
- Ми з вами розмовляємо перед третьою річницею від початку повномасштабної війни Росії проти України. Олександре Григоровичу, пригадайте, як вона розпочалася для Малинської громади.
- У нас велика громада і, відповідно, велика відповідальність за неї. Це понад 1100 квадратних кілометрів площі, 77 населених пунктів, 37 тисяч населення, з яких у місті Малині проживає 27 тисяч.
На початку повномасштабного вторгнення ми розуміли, що ворог уже на підступах. Лінія зіткнення проходила в північно-східній частині нашої громади, яка межує з Київською областю. Росіяни перебували за 500-700 метрів від меж Малинщини та за 10-20 кілометрів від міста. Із першого дня війни наша територія стала прифронтовою. На півночі ми межуємо з Народницькою громадою, частина якої була окупована.
Оскільки події розгорталися надзвичайно стрімко, наше завдання полягало в тому, щоб зберегти життя і здоров’я людей, майно і сприяти територіальній обороні, бригадам ЗСУ, зокрема, 14-ій ОМБр імені князя Романа Великого та 10-ій ОГШБр «Едельвейс», які з першого дня боронили нашу територію.
Загалом важко описати, скільки було напрямків підтримки військових: це й допомога у безпосередньому виконанні їхніх бойових завдань, будівництві фортифікацій, логістиці, розміщенні особового складу та техніки, харчуванні не однієї тисячі військовослужбовців. Лікарню ми переформатували у військовий шпиталь, до допомоги військовослужбовцям долучалися наші амбулаторії. Як тільки з’явилися перші загиблі захисники, зокрема, із 10-ї бригади, ми займалися їхньою евакуацією і доставкою в родини, якщо це було можливо. В іншому випадку організовували поховання на міських кладовищах.
Евакуювали жителів міста та наших сіл, які перебували під постійними обстрілами. Допомагали також із вивезенням людей із Київщини. Евакуйованих переправляли у Коростень, Житомир, західні області України.
Вдячний людям, які залишилися у громаді попри воєнні випробування та працювали і допомагали, а також керівництву ОВА, депутатам усіх рівнів, моїй команді, підприємцям і підприємствам, а головне – захисникам. До слова, на честь військових у нашому місті перейменували чотири вулиці.
Понад 25 населених пунктів перебували під обстрілами
- Скільки разів Малинська громада потрапляла під обстріли і з якої зброї по ній били росіяни?
- Обстріли розпочалися з першого дня. Порахувати їх було неможливо. Громаду обстрілювали з авіації, артилерії, мінометів, стрілецької зброї. Більше 25 населених пунктів нашої громади перебували під постійними обстрілами.
Перший авіаційний удар завдали 2 березня по селу Українка, пошкодивши і знищивши низку домогосподарств та частину промислового об’єкта. Після цього російські літаки залітали по декілька разів на день на надзвичайно низькій висоті – трохи вище рівня електричних опор, скидаючи авіабомби та завдаючи ракетних ударів по різних куточках нашої громади. Були такі населені пункти, де вигорали цілі вулиці з дерев’яними будинками.
6 березня дві 500-кілограмові авіабомби скинули на центр Малина та міст через річку Ірша. Унаслідок цього знищили будівлю ТЦК та пошкодили низку будівель центральної площі. У той час було важко визначити, по кому вони (російські окупанти, – ред.) цілилися, бо від епіцентру удару приблизно однакова відстань до ТЦК та міської ради. Наше приміщення виявилося сильнішим, та ми ще й досі намагаємося його відремонтувати. На превеликий жаль, тоді загинув працівник нашого комунального господарства Віктор Лукашенко, який добровольцем пішов до ЗСУ і під час авіаудару перебував на чергуванні.
Зруйнований міст сполучав правий та лівий береги Малина, через що у нас повністю перервалася логістика, постачання, рух військовослужбовців та цивільних. У той час, за нашими даними, в громаді залишалося менше 10 тисяч населення. Питання сполучення ми вирішували максимально оперативно, побудувавши тимчасові переправи.
20 і 22 травня були два удари ракетами типу «Іскандер» по залізничній інфраструктурі. Тоді зазнав пошкоджень великий мікрорайон міста, близько 300 житлових будинків.
- Скільки людей загинули і дістали поранення внаслідок обстрілів?
- На превеликий жаль, маємо дев’ять жертв серед цивільного населення. Зокрема, це сім’я Ободзінських, в якій загинуло одразу три покоління. Ще шестеро людей отримали серйозні поранення.
- Які в громаді обсяги руйнувань і пошкоджень через російські обстріли?
- Під обстріли потрапили понад 1100 об’єктів, із яких майже 100 знищені повністю. Це житлові будинки, заклади освіти та культури, амбулаторії, а ще – дорожня інфраструктура, мости. Зазнали серйозних пошкоджень близько шести промислових об’єктів.
У відбудові допомагають держава і міжнародні партнери
- Як триває відновлення і хто допомагає з цим громаді?
- Із першого дня, коли почалися обстріли, ми створили комісію, яка обстежувала і фіксувала всі пошкодження. Коли ворожі війська покинули північ України, у нас уже був сформований реєстр пошкодженого майна. Наслідки обстрілів досі усуваються. Громада вже відбудована майже на 90%.
У відновленні Малинської громади брали участь різні сторони. Першою нам допомогла держава. За сприяння ОВА коштами державного та обласного бюджетів проводилися поточні та капітальні ремонти будинків, обʼєктів комунальної та державної власності, дорожньої інфраструктури. Зокрема, відновлено 547 приватних житлових будинків, із яких шість – у межах капітального ремонту, та 40 приміщень установ. За допомогою благодійних організацій та власними коштами громади і громадян частково відновлено 303 будинки.
Комісія з розгляду питань щодо надання компенсації за знищені об'єкти нерухомого майна опрацювала 218 заяв на відновлення пошкоджених будинків та 38 – на отримання компенсації за зруйноване житло. 137 заявників отримали кошти на відновлення пошкодженого майна у сумі 42 млн 478 тис. грн та 25 заявників – житлові сертифікати за зруйноване житло на 59 млн 266 тис. грн.
У співфінансуванні з урядом Естонії відновили міст у Малині. Також за сприяння Естонії будемо відновлювати школу мистецтв, де навчаються близько 350 дітей. Своїми силами ми розробили проєктно-кошторисну документацію і вже чекаємо на підрядну організацію. Термін завершення робіт запланований не пізніше початку вересня 2025 року.
Нам дуже допомогла Програма «U-LEAD з Європою», яка надала спецтехніку. Вона також сприяла у розробці інвестиційного паспорту та проєктно-кошторисної документації з реконструкції площі Соборної. Невдовзі вже матимемо можливість шукати інвестора, щоб її реконструювати.
Фонд ЮНІСЕФ надіслав гуманітарну допомогу і техніку, зокрема, дороговартісний екскаватор, який використовується в роботі комунального господарства, розборі завалів, будівництві фортифікацій, розмінуванні. Фонд також допоміг відремонтувати укриття в дитячому садочку.
Велику підтримку організували наші міста-побратими Біллербек із Німеччини та Бауска з Латвійської Республіки, з якими ми уклали угоди про партнерство у 2022 та 2023 роках. Від них, зокрема, отримали багато гуманітарної допомоги, в тому числі – комунальну спецтехніку, шкільні автобуси, оскільки велику частину автопарку ми передали на ЗСУ, а один зазнав пошкоджень через обстріл. Ще один автобус нам надав уряд Естонії.
Вдалося також відновити два ліцеї у Малині та Малинівці. Вартість відбудови кожного з них – майже 90 млн грн, це співфінансування з обласного бюджету та кошти Європейського інвестиційного банку.
Від ЄІБ ми також отримали 14 млн грн на ремонт адмінприміщення міської ради. З нашого бюджету буде співфінансування на 3 млн грн. Уже розроблена проєктно-кошторисна документація, і днями оголосимо закупівлю.
Я дуже не хочу, щоб були спекуляції довкола того, що ми робимо собі тут якісь ремонти. Цей проєкт передбачає, зокрема, капітальний ремонт першого поверху, де наше населення отримує послуги в ЦНАПі, управлінні праці та соцзахисту населення, ветеранського хабу. Відремонтують також фасадну частину, серйозно пошкоджену внаслідок обстрілу.
Завдяки співпраці з ОВА та ПРООН ми подавали заявки на відновлення наших закладів освіти. Уже відремонтували ліцеї №1 та №5 у Малині, Українківський та Недашківський ліцеї, Пиріжківську гімназію. Там проведені поточні відновлювальні роботи в межах 10 млн грн на кожен заклад.
Окрім того, зараз триває ремонт у напівзруйнованій окупантами школі села Любовичі.
Велику кількість вікон громаді допомогло замінити АТ «Укрзалізниця».
Підприємства на 80% повернулися до своїх потужностей
- Ви говорили, що в Малинській громаді під час інтенсивних обстрілів залишалося менше 10 тисяч населення. А коли люди почали повертатися додому?
- Щоб запобігти мародерству майна, ми залучили поліцію, територіальну оборону, загони самооборони, що цілодобово патрулювали місцевість. Як тільки закінчилися бойові дії на півночі, ми розуміли, що потрібно повертати людей. Звісно, це відбувалося поступово. За нашою інформацією, додому приїхали близько 90% людей.
- Чи багато у громаді проживає внутрішньо переміщених осіб?
- У нас – близько 1700 ВПО та декілька релокованих підприємств. Проблема в тому, що на Малинщину бояться їхати, оскільки звідси до кордону з Білоруссю – 70 км. Коли люди приїжджають із місць, де ведуться бойові дії, то вже нажахані, і не всі наважуються лишатись, дізнавшись, що тут відбувалося у 2022 році.
Це стосується і релокації підприємств із областей, де ведуться бойові дії.
Є ще така ситуація, коли людина отримує від держави житловий сертифікат за зруйнований будинок і не може взяти житло на первинному ринку в Малині через відсутність забудовників. Якщо приходить інвестор, то місто розвивається. Ми запрошуємо забудовників, у нас є території, відведені для багатоквартирного будівництва. Ми б хотіли, щоб ці житлові сертифікати освоювалися в нас і люди лишалися тут, а не їхали в Київ, Житомир чи Львів. Звісно, хтось вкладається у нерухомість на вторинному ринку і в нашій громаді.
Ми рівновіддалені від Києва і Житомира. Багато наших людей проживає і працює в цих містах, а хтось щоденно їздить туди на роботу. Через це є проблема в оподаткуванні, бо якщо ви працюєте в Києві, то там і сплачуєте податки. Тому часто доводиться пояснювати людям, що за їхні податки розвиваються інші міста, де вони не проживають, а нашу громаду в цей час потрібно утримувати, відновлювати та розвивати за місцевий бюджет. Тут ідеться про певний перекіс у системі розподілу податків.
- Як війна вплинула на місцевий бізнес? Чи відновив він свою роботу?
- Попри складні обставини, найбільші бюджетоутворюючі підприємства громади, а також суб’єкти малого і середнього бізнесу продовжують працювати.
На початку повномасштабного вторгнення майже всі виробництва призупинили роботу і не всі її відновили. Наприклад, після авіаційного удару по мосту, де територіально розташовувалося одне із підприємств, його швейцарські власники вирішили перевезти потужності у Чехію. Підприємство так і не повернулося, а власники повідомили, що до закінчення війни такого варіанту навіть не розглядають.
Інші бізнеси на 80% повернулися до своїх довоєнних потужностей. Велика проблема була з сировиною, бо наша паперова галузь свого часу працювала на целюлозі, яка постачалася з сусідньої ворожої країни. Потрібно було перепрофілюватися, знайти нових постачальників, підібрати технології. Виробництво вже налагодили.
Ще одна проблема – нестача робочих рук, адже багато чоловіків зараз у ЗСУ. Громада це дуже відчуває, як і нестачу податків. Завдяки грантам від держави наші підприємці починають бізнес і сплачують податки.
Малин повністю відмовився від централізованого теплопостачання
- Розкажіть, як громада підготувалася до опалювального сезону.
- У нас специфічна система опалення. З початку нашої каденції ми зіштовхнулися з тим, що вона була повністю розбалансована. Опалення великих соціальних об’єктів ще раніше передали приватним структурам, а значну частину багатоквартирного житлового фонду перевели на індивідуальний обігрів. Відновити систему було неможливо.
За цей час велику частину котелень соціальних об’єктів, які обслуговували приватні структури, ми перевели в комунальну власність, встановили нове твердопаливне обладнання та почали економити бюджет громади.
Під час повномасштабного вторгнення в нас ще функціонувала система централізованого опалення. Ми надавали теплопостачання навіть під час обстрілів, тому що багато людей перебували в укриттях і цього потребували.
Якщо говорити про початок опалювального сезону 2023-2024 років, то в нас було менше 300 абонентів із централізованим опаленням. Ми розуміли, що гріємо повітря, за яке ніхто не платить, та отримуємо великі збитки. Окрім того, тоді дуже багато проблем штучно створив «Житомироблгаз». Він відправляв до нас різні комісії, які вбачали порушення, що якийсь лічильник неправильно працює через мінімальне запотівання, і нараховували десятки мільйонів гривень збитків, які в нас немає змоги сплатити. Таким чином, блокувалася робота комунального господарства, люди не отримували заробітної плати, ми не могли сплатити за електроенергію, постійно були борги за газ.
Ми вирішили відключати цю систему. Людям, які потребували, надали матеріальну допомогу – 20 тис. грн на квартиру – та закупили котельне обладнання на твердому паливі. Для мене було принципово відмовитися від газу і перейти на тверде паливо після того, як ми попрацювали з «Житомироблгазом». Окрім того, врахували ризики воєнного часу.
У нас немає централізованого опалення, чотири великі котельні тимчасово законсервовані, бо ми ними не користуємося. Робота, яку ми провели, дає велику економію, і ніхто нам більше не викручує рук. Спочатку серед населення було певне занепокоєння, але з часом люди зрозуміли, що це пішло їм на користь. Вони самі регулюють температуру в квартирах відповідно до своїх побажань і фінансових можливостей.
Соціальні об’єкти опалюються твердим паливом, на газу працюють тільки чотири маленькі котельні. Додам, що громада отримала від міжнародного благодійного фонду «OXFAM International» два дороговартісні твердопаливні котли та додаткове устаткування для котельні лікарні.
У деяких мікрорайонах ми передали котельні в користування ОСББ. Допомогли з реконструкцією, і тепер вони забезпечують опалення будинку чи декількох. Для ОССБ так краще і дешевше, аніж якби ці котельні належали комунальному підприємству.
Ще один крок щодо житлового фонду, і водночас непопулярне рішення, стосується його утримання, – зараз цим займаються ОСББ. Наше комунальне підприємство було управляючою організацією близько 100 багатоквартирних будинків. За кошти, які сплачували люди, воно не могло надавати якісну послугу. Ми закликали людей, щоб створювали ОСББ, а ми будемо їм допомагати через програму підтримки. У бюджеті знову передбачили декілька мільйонів гривень на ремонти в ОСББ. Це дає можливість зберегти і покращити житловий фонд міста.
Бюджет-2025 залишився на рівні минулого року
- Запитаю у вас про ще одне непопулярне рішення, пов’язане з підвищенням тарифу на воду, що викликало бурхливе обговорення в медіа та соцмережах. Знаю, що з цього приводу була перевірка Держпродспоживслужби. Розкажіть, чому зріс тариф на воду в Малині?
- Ви ж знаєте, яка ситуація з водоканалами в Україні. Це критично важлива, дотаційна і збиткова галузь. Не є винятком і Малинська громада. Попередньо затверджений тариф уже давно економічно неактуальний. Новостворене комунальне підприємство ним користувалося, оскільки йому надав на це дозвіл виконавчий комітет – до затвердження нового тарифу. Згодом підприємство розробило економічно обґрунтований тариф, який затвердив виконавчий комітет.
Якщо ми граємо в соціалку, значить, зменшуємо тариф, а якщо в економіку – даємо економічно обґрунтований тариф. Люди не зрозуміли економічно обґрунтованого, але він затверджений і, відповідно до законодавства, має бути саме таким. Під час нарад і комісій ми дійшли згоди, що тариф має становити понад 80 грн. Побутовим споживачам вийшла знижка завдяки різниці в тарифах, яку раніше перекривала держава, але зараз це навантаження лягає на місцевий бюджет. Звісно, що на 100% наш бюджет цього ніколи не зможе покрити, тому повертаємося до того, що ми не закриваємо цю різницю в тарифах і все йде по колу.
Ми потрапляємо в ситуацію, коли політичними інтригами, які розгорнули деякі особи в нашій громаді, знову заганяємо підприємство в борги. Відповідно, воно не розвивається, не має достатньо коштів для самоутримання, не може замінювати мережі, працівники мають затримку зарплати.
Ми заклали в бюджеті 4 млн грн на компенсацію різниці в тарифах, але все одно цієї суми недостатньо. Люди платять за зменшеним тарифом, а для бізнесу він економічно обґрунтований. Перевірка Держпродспоживслужби показала, що якась позиція була завищена на 12 копійок, а все інше відповідає закону.
У нас основний відсоток споживачів – населення. Підприємства майже не використовують воду. Ті з них, які споживають найбільші обсяги, мають власний дозвіл на відбір із водосховища. Йдеться про наші паперові фабрики, які є основним водокористувачами.
Зараз ми активно шукаємо інвестиції, які можна було б залучити в наше водоканалізаційне господарство.
- Який бюджет Малинської громади на 2025 рік? Чи змінився він у порівнянні з 2024-м? Скільки грошей передбачили на підтримку ЗСУ?
- Бюджет нас ніколи не балував. Частина підприємств працює не на повну потужність, що позначається на розмірі сплати податків. А головне – велика кількість наших людей пішла в лави Збройних сил України і покинула свої основні робочі місця, через що громада відчула суттєве зменшення надходжень.
Ті громади, які мали на своїй території військові частини, просто не знали, куди подіти гроші. А ті, що відправили своїх людей у ці частини, навпаки – недоотримували. Ми приймали в себе різні підрозділи, яким постійно допомагали. Окрім того, надавали військовим частинам різні субвенції для придбання дронів, автомобілів та іншого.
Бюджет просів, але дефіциту ми не допускали. Забезпечуємо все необхідне для стабільної роботи громади.
Бюджет на 2025 рік затвердили на рівні планових понад 320 млн грн власних надходжень, що майже на рівні минулого року. Основною його складовою є наші внутрішні податки та збори. Минулого року ми змогли перевиконати бюджет, а що буде тепер – побачимо.
У 2024 році на ЗСУ ми спрямували приблизно 14 млн грн. Як буде цього року, не можу сказати, бо ще надаємо матеріальну допомогу на лікування військовослужбовців та додаткові кошти на їхнє харчування в закладах охорони здоров’я. До нас звертаються по допомогу військові частини. Хоча ми обмежені у фінансуванні, та все ж не відмовляємо їм.