У Житомирі Грузинський балет «Сухішвілі» змусив глядачів аплодувати їм стоячи. ФОТО

10 березня, 2011 19:47

Житомир побачив восьме чудо світу. Саме так світова преса охрестила легендарний грузинський балет "Сухішвілі".

Незабутнє свято танцю національний балет Грузії подарував житомирянам 9 березня.

Шоу почалося із запізненням на півгодини, тому що глядачі не дуже-то квапилися до залу. Безкоштовна дегустація елітного грузинського вина "Картулі Вази" зробила свою справу. Житомиряни змогли оцінити напій не гірше авторитетного винного критика Х'ю Джонсона.

Шоу балету "Сухішвілі" було дійсно грандіозним. «The Washington Post» була права, написавши, що в світі не існує більш професійного колективу в жанрі народного танцю. Грузинські танцюристи буквально парили над сценою. Не дарма «Daily Mirror» назвала "Сухішвілі" ураганом на підмостках. Швидкість і грація, витонченість і досконалість деталей не залишили байдужим нікого в переповненому залі.

Житомиряни аплодували "Сухішвілі" стоячи

Зал аплодував танцюристам після кожного номера. Але особливо припав до душі звичайно ж український гопак у виконанні грузинів. Грузинські дівчата в українських віночках виглядали неповторно.

У залі можна було побачити найвідоміших житомирян. Президент ФК "Контингент" Олександр Шнайдер милувався красою грузинських жінок, керівник хорової капели "Орея" Олександр Вацек знімав танець на мобільний телефон, а учасники житомирського балету "Валері" переймали досвід.

Концерт став гарним подарунком для фронтвумен команди КВК "Дівчата з Житомира" Марини Поплавської, яка саме 9 березня святкувала День народження.

Побачити світове шоу прийшли і представники влади - начальник управління культури Житомирської ОДА Юрій Градовський і мер Житомира Володимир Дебой.

Після закінчення концерту Володимир Дебой зробив ексклюзивний подарунок від житомирян художньому керівникові балету Ніно Сухішвілі. Володимир Михайлович подарував чарівній гості тарілку з портретом нашої великої землячки Лесі Українки. У Грузії дуже цінують українську поетесу, адже вона прожила там частину свого життя і зізнавалася, що, якщо б не народилася українкою, то хотіла б бути грузинкою.