Посилання на ефір — https://www.youtube.com/watch?v=KrdliKCHbEw
У гостях програми «Експертна думка» Клещинський Владислав Олегович — генеральний директор компанії «УКРМЕТ ЦЕНТР».
Денис Кар: Доброго дня, Владиславе! Давайте з'ясуємо найголовніше. Не всі розуміють, що таке брухтозаготівельна галузь і наскільки вона важлива для української економіки. Яку роль в цій галузі займає компанія УКРМЕТ?
Владислав Клещинський: Почнемо з основ. Металобрухт — це вироби з металу або їх частини, які внаслідок фізичного або морального зносу втратили експлуатаційну цінність, але зберегли цінність як сировина для повторної переробки.
Метал — особливий ресурс, який домінує у світі за ваговими показниками. На одну людину в середньому припадає 8 тонн металу у вигляді:
- будівель
- техніки
- устаткування
Головна особливість металу: він може безкінечно перероблятися без втрати якості. Тобто має безкінечний цикл життя. Тому метал є основою циркулярної економіки — економіки замкненого кола, де ресурс не викидається, а повертається у виробництво. Це екологічний тип економіки, до якого ми рухаємося.
Саме цим ми займаємося — повертаємо ресурс у виробництво. Металургійні комбінати з металобрухту виготовляють:
- арматуру для будівництва
- сталеві листи для машинобудування
- рейки для залізниці
УКРМЕТ працює на цьому ринку понад 20 років і займає лідируючі позиції.
Важливий екологічний аспект: виробництво сталі з металобрухту знижує викиди CO2 в чотири рази та суттєво зменшує витрати електроенергії.
Денис Кар: Розумію вас, глобально, як то кажуть. Скажіть, будь ласка, як зараз ситуація? 2025 рік, у країні триває повномасштабна війна. Як відбувається робота? Яка мета у вас на цей рік?
Владислав Клещинський: Стосовно металобрухту, який утворюється внаслідок війни — це особлива тема. Це особливий металобрухт, який зазвичай містить леговані сталі. Це дещо інший напрямок, якого ми сьогодні торкатися не будемо.
2025 рік для УКРМЕТ — це рік зміцнення та масштабування експортного напрямку. Ми бачимо потенціал не тільки для нашої компанії, а для всієї галузі загалом. Експорт є джерелом інвестицій у галузь, її модернізації. Там є економіка, є додаткова вартість. Тому ми сконцентрувалися у 2025 році саме на цьому напрямку.
Також ми відстежуємо нові технології та спрощуємо взаємодію з клієнтами. Однією з наших цілей є цифровізація бізнес-процесів. Ми запустили CRM-систему для взаємодії з клієнтами, бот. Навіть у такій галузі, яку часто називають аналоговою, ми намагаємося йти в ногу з часом.
Окремо хочу відзначити напрямок комунікації компанії. Ми прагнемо бути відкритішими та прозорішими. Тому запустили соціальні мережі, щоб стати зрозумілішими та цікавішими для людей.
Денис Кар: До соцмереж ми ще повернемося, бо я там побачив дуже цікаві нюанси — такі фішечки, які несподівано було побачити для компанії з цієї галузі. А ви згадали про експорт. Наскільки я розумію, це досить важливе питання у вашій сфері?
Владислав Клещинський: На сьогодні експорт є єдиним механізмом справедливого ціноутворення на нашу продукцію. Внутрішній ринок в Україні насправді не працює. Він має сталі ознаки олігополії — декілька великих промислових груп диктують ціни, встановлюють квоти, обмежують обсяги постачання і відверто нав’язують ті умови, які їм вигідні. Експорт є тим ринковим механізмом, який це змінює та дозволяє працювати ефективно.
Сьогодні знову точаться в ЗМІ різні маніпуляційні заяви про нібито дефіцит брухту для вітчизняної металургії, про те, що держава втрачає через вивіз стратегічної сировини. Насправді тут є проста відповідь: мета закриття експорту — отримання надприбутків великими промисловими корпораціями за рахунок дешевої сировини. Коли не буде експорту, не буде справедливого механізму ціноутворення.
Стосовно дефіциту брухту — тут ще більш красномовні цифри. Споживання металобрухту з 2021 року впало у 2,5 рази внаслідок втрати великих споживачів — «Ілліча» та «Азовсталі». Заводи, які залишилися (їх чотири), працюють на 40-50% потужності та споживають близько 125 тисяч тонн на місяць, тоді як брухту утворюється 200 тисяч тонн.
Якщо закрити експорт, цей надлишковий брухт просто гнитиме на майданчиках, і держава матиме тільки збитки. Ми недоотримаємо валютну виручку. Заготівельники будуть змушені скорочувати людей і закриватися, що в середньостроковій перспективі призведе до зменшення обсягів збору та заготівлі, дефіциту сировини і відповідно дефіциту виробництва сталі.
Ще один важливий момент: закриття експорту зашкодить не лише економіці України, а й нашому міжнародному іміджу. Такі дії суперечать ринковій концепції, до якої ми рухаємося, та угоді про асоціацію з ЄС і зоні вільної торгівлі. Це характеризуватиме нас як непередбачуваного торгового партнера. Тому ми за вільний ринок і проти закриття експорту.
Денис Кар: Зрозуміло. Дякую, що пояснили. Дуже детально розклали по поличках. Владиславе, скажіть, будь ласка, наскільки я розумію, у вашій сфері та для вашої компанії дуже важлива логістика та інфраструктура. Як відбувається робота, чи немає проблем, пов’язаних з повномасштабним вторгненням?
Владислав Клещинський: Розповім загалом про нашу логістику та структуру. У нас 35 заготівельно-переробних центрів — по-простому, цехів. Вони розташовані в основних логістичних та обласних центрах практично по всій Україні. Майже всі обладнані сучасним переробним обладнанням, навантажувачами та залізничними коліями для прямого відвантаження по залізниці на комбінати та внутрішній ринок загалом.
Також у нас є власне автотранспортне підприємство з десятками одиниць техніки для автомобільної доставки та вивозу брухту до місць переробки. Ми його постійно розвиваємо. Є спеціалізована техніка з маніпуляторами для навантаження прямо на місці.
Експортний напрямок представлений терміналом в порту Ізмаїл — ми відвантажуємо водним шляхом європейським споживачам. Залізничні термінали — це два стратегічно важливих об’єкти: Ягодин та Мостиська. До речі, сьогодні рівно рік, як ми відкрили термінал Ягодин.
Денис Кар: По суті, це і є УКРМЕТ — концепція «УКРМЕТ Hub: сучасна інфраструктура заготівлі та переробки брухту». Всі логістичні процеси ви вирішуєте саме таким чином. З урахуванням географії — біля моря, біля річки, яка веде через всю Європу, біля кордонів — все досить зрозуміло. Ще одне питання: які зараз проблеми та виклики ви долаєте? Які є перед галуззю та безпосередньо перед вашою компанією?
Владислав Клещинський: Насамперед це державний тиск та ризик закриття експорту. Ми відкрито та публічно відстоюємо позицію вільного ринку, працюємо з профільними асоціаціями та державними органами з цього питання. Разом з асоціацією «УАвтормет» ми розробили та підписали меморандум про взаємодію між заготівельниками та споживачами брухту. Це документ як платформа для спільної роботи, для створення формули нормального функціонування ринку.
Першим пунктом там є наше зобов’язання забезпечити в повному обсязі технологічні потреби металургійних комбінатів. Це першочергове завдання для нас, а потім надлишки ми можемо експортувати. Цей документ підписали 23 учасники — державні корпорації, наукові інститути, лідируючі компанії галузі. Металурги, до речі, не підписали цей документ. Ми чекаємо.
Друга проблема, яка стосується кожного бізнесу — дефіцит кадрів. Це катастрофічна проблема. Ми намагаємося розвивати та вирощувати кадри всередині компанії, створювати умови для розвитку людей. Паралельно формуємо імідж цікавого, ефективного роботодавця, щоб молодим спеціалістам було цікаво приходити до нас і щоб вони бачили перспективи в нашій галузі.
Денис Кар: А ще скажіть мені, будь ласка — досить масштабна структура, така масштабна сфера — які основні принципи ви вважаєте потрібними для того, щоб все працювало злагоджено?
Владислав Клещинський: Думаю, принципи в цьому бізнесі схожі на всі інші — він працює за єдиними законами у будь-якій сфері. Насамперед це людяність та повага, тому що бізнес — це люди. Друге — системність. Все, що працює ефективно у світі — це система. Порядність та прогнозованість як основа ділової репутації, а також розвиток. Компанія, яка не розвивається — занепадає.
Дуже важливий чинник у нашому випадку — екологічність та соціальна відповідальність. Ми віримо, що кожна наша перероблена тонна береже нашу планету. Стосовно соціальної відповідальності — бізнес бізнесом, але кожен учасник ринку повинен творити добрі справи в межах своїх можливостей.
Денис Кар: Владиславе, останнє питання, яке я залишив. Ви говорили про соціальну відповідальність, про цікавість вашої компанії для молодого покоління. Це певна креативність команди, присутність у соціальних мережах. Розкажіть трохи про це. Більше того, я побачив якийсь серіал у цеху. Що це таке взагалі?
Владислав Клещинський: Це дуже цікава тема, тим ми пишаємося — це новий напрямок для нас. Ми ніколи цим не займалися. Дійсно, ми зняли вертикальний серіал, точніше першу пілотну серію у власному цеху — цеху «Дарниця» в Києві. Серіал називатиметься «Станція переродження». Це трилер з філософським сенсом.
Звісно, вийшло трохи крінжово, але ми знімали власними силами, своєю командою. Це для нас одночасно виклик, внутрішній драйв для команди та зовнішній маркетинг.
Ми хотіли зламати стереотип та показати, що у важких виробничих галузях працюють люди, які сміливо проявляють себе у креативних форматах. Показати, що металобрухт — це не тільки залізо, а й люди, які хочуть творити, працювати та будувати.
Денис Кар: Ось так креативно про метал. Може бути, друзі. Така цікава бесіда у нас сьогодні була. Клещинський Владислав, генеральний директор «УКРМЕТ ЦЕНТР», був у мене в гостях. Владиславе, дякую, що прийшли та розповіли. Здавалося би, такий великий напрямок, сфера діяльності досить закрита, можливо. А тут ви багато чого розповіли. Впевнений, що це важливо — розказувати про це. Дякую, що прийшли та повідомили про це всій країні. Дякую за можливість поспілкуватися та розповісти про свою бізнес-філософію. До нових зустрічей.
Владислав Клещинський: Що ж, вам успіхів. Хай все виходить. Всі проблеми та виклики долаються, і все буде успішно — як і для нашої країни.
Денис Кар: «Експертна думка» на Країна FM. Допомагаємо українському бізнесу, допомагаємо Україні. До нових зустрічей, друзі. До нових історій успішного українського бізнесу.