Меми, колоритні жарти, витончений гумор, здавалось би, як можна жартувати в непрості часи. Але навіть психологи та філософи душ відзначають користь та терапевтичні властивості сприйняття реальності через призму позитиву.
Почуття гумору в переважній більшості анкет для знайомств чи в якостях партнера стоїть чи не на першому місці. Адже саме ця властивість робить життя щасливішим, яскравішим, допомагає подолати труднощі та сприяє вирішенню конфліктів. Гумор - це також засіб зняття психологічної напруги та виведення зі стресу.
Українці, незважаючи на буремну історію, ніколи не втрачали почуття гумору: народні творчість, пісні, оповідання, байки, прислів’я, оповідки, сатира. Окремо чого варті анекдоти українською.
Змінюються епохи, часи, настрої, але незмінним лишається гумор. Він тісто вплетений в ДНК українців:
- Витоки українського гумору, що вперше започаткували традицію сміхової культури, втілені ще в пам’ятці часів Київської Русі. Унікальне першоджерело ХII століття під назвою “Молінні Данила Заточеника” займає достойне місце не лише в українській писемності, але й в духовній культурі середньовіччя.
- Народна сатира часів литовсько-польської доби.Висміювання панства, “грошолюбів” та “цукролюбів”. Сумний сміх та усміхнений сум стають в найпростішу народну форму.
Притчі Івана Вишенського, байки Григорія Сковороди - найбільш ілюстративно підкреслювали в сатирі цинічність.
- Козацький гумор - як еталон незламного характеру і сили. Достатньо взяти за приклад “Лист-відповідь запорожців”.
- Іван Котляревський - як засновник нового етапу розвитку культури гумору. Бурлескні традиції XVIII століття довершено втілені в легендарній “Енеїді”. А викривальна сатира автора висміює феодально-кріпосницьку систему імперії.
- Творчість Тараса Шевченка і Миколи Гоголя теж залишили слід в розвитку сатиричної творчості.
- Традиції попередників продовжили в самобутній історії нашої культури Марко Вовчок, Панас Мирний, Іван Франко.
Соціальні вади, беззаконня влади, контрасти імперії, лицемірство, бездуховність - здавалось би теми не для сміху, але література передала їх під соусом висміювання.
- Газетно-журнальна сатира періоду революції: “Шершень” того часу був чи не сенсацією тієї епохи.
- Вогонь сатири, що ще й досі актуальний - це в першу чергу Остап Вишня, Федір Маківчук та Степан Олійник.
- Гумор Незалежності: “Маски-Шоу”, феномен Вірки Сердючки, “Шоу Довгоносиків”, “Золотий гусак”, Ліга сміху, розвиток українськомовного стендапу тощо.
Нові реалії - нові “герої”
Історичне підґрунтя натякає, що українці завжди в непрості часи знаходили сили в гуморі. Чого варті сучасні реалії та навіть політичні баталії з анекдотами та чи висміюванням хабарників, корупціонерів, політичної еліти.
Анекдоти “про Яника”, “Баба переписала хату на кота”, “Помаранчеві бджоли”, “Стадіон так стадіон” плавно перейшли в розряд мемного війська. А з початком повномасштабного вторгення незліченна кількість нової хвилі гумору стала чи не наймасовішою терапією.Чого тільки варті пісня харківських вболівальників-ультрас“ла-ла-лала-ла-лала” та відповідь військового з о. Зміїний.
Український гумор - наша сила, наша зброя!