24.08.2002
Цивільні кияни святкують День Незалежності на природі, у барах, або вдома за столом. Натовп п’є пиво та слухає концерти на Хрещатику. Деякі “футбольні вболівальники” беруть участь у футбольних турнірах. Нормальні фенс обирають щось більш екстремальне. Наприклад, виїзд до Житомира. Подорож обіцяла бути дуже цікавою: перший з трьох вихідних днів, місто усього за 150 кілометрів від Києва, провінційні комплекси, дешеве пиво та інші принади.Іще у Києві динамівські фанати дізналися про неабияку цікавість до своїх персон з боку польського телебачення. Невідомо, чому поляки приїхали в Україну, адже матеріалу в них на Батьківщині більш ніж достатньо. Та, скориставшись миролюним настроєм господарів, група папараці супроводжувала супортерів аж із Києва.
Були також поширені чутки про дуже високу імовірність виникнення ексцесів у Житомирі. Керівництво “Полісся” та “Динамо” не відрізняються особливо приязними стосунками. Подейкували, що житомирським полісам уже віддано команду “фас”, і вони тільки чекатимуть на приводи (а, можливо, навіть готуються до провокацій).
Половина людей поїхала маршрутками, решта – собакою, обкатуючи свій склад на майбутнє. Усього налічили близько 100 своїх хлопців. Чому так мало – окреме питання, мабуть усі мали поважні причини. (Невже брали участь у суперфіналі конкурсу караоке на Європейській площі?) Також до киян приєдналося кілька чернігівців та хлопців з Бердичева.
Святкування Дня Незалежності
Приїхавши у місто невеликими групами, київські фанати долучилися до святкування Дня Незалежності. Усі мирно пили мінералку/пиво/самогон (за смаком), їли шашлики, співали пісні, а деякі ще й бігали за дівками. Ближче до початку матчу розпорошені групи почали кристалізуватися в одну велику компанію, яка розташувалася в кафе з романтичною назвою “Іоланта”. (Як виявилося пізніше, то було традиційне місце зустрічі житомирської богеми. Дивно, але крім лисих молодиків та лиганів ми там нікого схожого на поетів чи акторів не зустріли.) Звідти й рушили до стадіону демонструючи по дорозі свою пісенну майстерність.
З огляду на близькість матчу, біля стадіону уже чергували “бобики” з “беркутами” та звичайні мусора. Вони одразу почали пильнувати гостей, але на початку відбулося без непорозумінь. Однак уже по дорозі до входу на стадіон почалися проблеми.
Як це часто буває у провінційних закомлексованих поселеннях, знайшлися дурні, яких хлібом не годуй, а дай показати “фак” киянам. Згодні, не варто реагувати на такі провокації сторонніх людей. Набити морду якомусь “лівому” не є великою заслугою. Але можна зрозуміти й тих динаміських супортерів, які не стрималися та кинулися навести порядок. Ну, а якщо б’ється один динамівець, то б’ються усі. Тут же на допомогу кинулися решта киян, і почалися досить жваві рухи. У результаті були покарані кілька місцевих мешканців та трохи постраждало літнє кафе.
Беркута поливали усіх газом
Незабаром стрункою шеренгою підбігли “беркути”. Вони почали махати своїми дубцями та поливати газом усіх, хто був поруч. Динамівцям вдалося врятувати більшість своїх людей, але, нажаль, кілька чоловік все ж таки постраждали або були пов’язані.
Наступні пригоди сталися уже у воротах стадіону. Як це часто буває, кияни виявилися непрошеними гостями. Продертися на стадіон крізь редути охорони все ж таки вдалося, хоч і з невеликими втратами.
Підготовлений для київських фанатів сектор вразив своєї вбогістю. Він розташовувався у аварійній частині стадіону, напівзруйнована трибуна якого навіть не мала крісел. Насправді, сидіти ніхто й не збирався, але засмутило інше. Замість сидінь стирчали величезні цвяхи, а між ними було покладено довгі дошки, які навіть полінувалися якимось чином прикріпити до бетону.
Перший тайм пройшов без ексцесів. Динамівці забивали, фанати співали, журналісти знімали, а менти в цей час чатували… У перерві відбулися традиційні після Полтави і Маріуполя непорозуміння з курсантами. Однак усі були налаштовані досить миролюбно, і конфлікт швидко вичерпався.
У другому таймі динамівці продовжували душити суперника. Фанати їм у цьому допомагали. Окрім голосовой підтримки, матч було прикрашено також класною шашкою. Димова завіса затягнула один з кутів поля. Як виявилося пізніше, арбітр навіть переривав зустріч на кілька хвилин. Здається, італійські футболісти не припиняють гру в таких випадках. Мабуть, в Італії шашки дозволені тільки через винятково гострий зір місцевих гравців, на відміну від українських футболістів. Бідний Шевченко, як же він там орієнтується?.. Але в цьому конкретному випадку треба віддати належне житомирським полісам: вони не почали влаштовувати зайвих проблем фанатам та в’язати усіх підозрілих, провокуючи на адекватну відповідь, а дали супортерам спокійно підтримувати свою команду й надалі.
Гра завершилася - атомосфера розжарювалася
Однак виваженість дій ментів на цьому і закінчилася. Гра завершилася, і житомирські мусора вирішили перейняти уже остогидлу звичку київських колег: затримувати після матчу динамівських фанатів на секторі протягом невизначеного часу. Усі кияни зібралися біля виходу з трибуни та почали голосно висловлювати своє невдоволення. Адже тільки барани будуть мовчки стояти у тунелі, заблокованому ментами та курсантами з обох боків, і чекати на вказівки “згори”.
Атомосфера поступово розжарювалася, і з обох сторін почалися дрібні випади. За хвилину вони переросли у відверті сутички. Курсанти до цього часу уже встигли озброїтися дошками від лавок. Фанати при цьому були із абсолютно порожніми руками!
Замість того, щоб задовольнити справедливі вимоги гостей, сірі вирішили діяти звичними для себе методами. Вони почали спроби силою вдертися у натовп супортерів, намагаючись роз’єднати киян на безпомічні групи, та в’язати найбільш сміливих. Коли вже наші менти зрозуміють (як, наприклад, це давно зрозуміла поліція в Англії), що силові заходи у натовпі фанатів не вирішують проблеми, а тільки загострюють їх. Як це часто трапляється, замість рабської покірності “пацифікація” ПР-ми викликала зрозуміле родратування хлопців…
Отримавши очікуваний відсіч, мусора просто зачинили ворота виходу, а солдати ще міцніше зімкнули свої ряди. Поодинокі сутички уже злилися у суцільне заворушення, яке охопило весь тунель. Динамівські фанати тримали удар з обидвох сторін, не поступаючись озброєним дубцями курсантам та страхуючи свої тили від мусорів за воротами.
Зрештою фанати домоглися свого, і менти розчинили ворота виходу з сектору. Сприйнявшти це як засвідчення того, що мусора визнають свої помилки та марність безпідставного утримування киян на стадіоні, фанати спокійно рушили на вихід. Тільки тут і вималювався ідіотизм та підлість українських ментів повною мірою.
Вихід зі стадіону був перегороджений, а натомість усім гостям “ненав’язливо” пропонувалося лізти у два чи то мусорські, чи то військові “газони”. Дивно, але подорож до житомирських відділків нікого з фанатів не приваблювала. Супортери відмовилися та повернулися до воріт. Але злочинна натура мусорів не дозволила погодитися із природним правом київських хлопців на свободу пересувань. Зсередини стадіону через ворота з’явилися “беркута” та кинулися на динамівців. Пресинг цих бугаїв було неможливо витримати, і під ударами палиць карателів хлопці падали прямо там, де стояли. Деяким киянам дісталося дуже серйозно...
Таким чином фанатів усе-таки примусили лізти у вантажівки. Людей у машини набилося дуже багато, і ментовські криси наостанок іще напустили всередину сльозогінного газу. Після чого під задоволений рев провінційного натовпу “газони” рушили геть від стадіону у супроводженні “бобиків” з “беркутами”.
Після таких подій кияни при усьому бажанні не могли б заспокоїтися. У вантажівці з фанатами, яка йшла позаду, знайшлося кілька залізних стільців. Вони моментально полетіли в “бобики”, що замикали колону, перегороджуючи дорогу прямо як протитанкові “їжаки” у Другу Світову. Ментовськм шоферам на своїх “болідах” доводилося маневрувати не гірше за пілотів Формули-1. У цей час передня машина демонструвала дива винахідливості. Карли розірвали брезентове покриття біля кабіни та почали відверто тероризувати водіїв. Спочатку з даху було відірвано ментовську сирену, яку через відчинене вікно кинули прямо в мусора у кабіні. Той почав смикатися та махати своїм “дубиналом”, але його зброю було вправно вилучено та застосовано проти нього ж самого. Тоді колона зупинилася, і до першої вантажівки побігли “беркута” із супроводження “подбати” про порядок. Користуючись моментом, хлопці з другої машини почали розсіюватися у натовпі. “Беркутам” довелося мерщій повертатися, щоб втримати хоча б решту.
З такими пригодами машини було все-таки вивезено далеко за межі міста. Простоявши там з годину та приємно поспілкувавшись із ментовським керівництвом, депортовані супортери невеличкими групами повписуалися у транспортні засоби на Київ. Із трохи більшими пригодами, “шифруючись” від нав’язливої уваги органів, решта розсіяного по Житомиру фенсу також спокійно дісталася рідного міста.
Дуже скоро події, описані тут, стали відомі на всю країну завдяки численним тележурналістам, присутнім у Житомирі. Польські папараці були шоковані, і кадри з Житомиру облетіли телеекрани Польщі, рекламуючи поліцейський режим в Україні на всю Європу. Без найменших зусиль з боку киян ця подорож виявилася найбільшою PR-акцією динамівських фанатів. Тільки беззаперечні факти, задокументовані на відео, завадили зам’яти подію чи звинуватити в усьому самих супортерів, як це завжди траплялося раніше. Хоча все одно знайшлися “писаки”, які закликали викорінити психічно хворих фанатів з українського футболу. Особливо дратують розповіді про те, що всі київські хлопці були п’яні та озброєні дошками. Дивіться на екран, щоб вам повилазило!
ВІДЕО БІЙКИ
P.S. Гарна новина – практично наступного ж дня втратив свою посаду голова Управління внутрішніх справ м.Житомира. Погана новина – активну увагу до київських фанатів у зв’язку з житомирськими подіями виявляють МВС та СБУ.
автор: WBHools