На щиті повернулися Герої: Віталій Віталійович Собоста, якому 17 жовтня мало б виповнитись 43 роки, та 38-річний Роман Васильович Вікол.
Про гірку втрату повідомляє пресслужба Житомирської міськради та розповіла про бійців.
СОБОСТА ВІТАЛІЙ ВІТАЛІЙОВИЧ
17.10.1982 – 05.10.2025рр.
Уродженець м. Херсона. Навчався у Херсонській ЗОШ №32, а згодом у ПТУ №1, де здобув професію станочника широкого профілю. Працював на різних підприємствах рідного міста, був відповідальним, працьовитим і надійним.
Віталій мав багато талантів і захоплень: любив волейбол і настільний теніс, часто брав участь у змаганнях. З дитинства вирізнявся гострим розумом і феноменальною пам’яттю, був учасником предметних олімпіад із математики та фізики. Любив читати, особливо історичну літературу, мав глибоке почуття справедливості та патріотизму.
Був доброю, щирою і чуйною людиною, завжди готовою допомогти іншим. Мав золоті руки — уміло робив ремонти, майстрував, створював затишок навколо себе. Любив тварин, особливо собак, цінував дружбу, щиро любив свою родину.
Після початку повномасштабного вторгнення рф Віталій болісно переживав за рідний Херсон, який опинився під окупацією. Наприкінці 2022 р. разом із родиною переїхав до м.Житомира, але серцем завжди залишався зі своїм краєм. Не вагаючись, добровільно став на захист України. Пройшов тяжкі бої, отримав поранення, однак після реабілітації повернувся до строю, бо знав, що побратими потребують його підтримки.
05.10.2025р. під час виконання бойового завдання Віталій Собоста героїчно загинув, віддавши своє життя за волю, суверенітет та незалежність України...
У вічній скорботі залишилися його рідні, близькі, друзі та бойові побратими.
Його доброта, відвага і любов до життя назавжди залишаться у серцях тих, хто його знав.
ВІКОЛ РОМАН ВАСИЛЬОВИЧ
15.08.1986 - 24.08.2024рр.
Народився Роман Васильович у м. Житомирі. Навчався у ЗОШ № 20 (нині — ліцей № 20) та у музичній школі № 1 імені Б. М. Лятошинського, де опанував гру на фортепіано. Музика, література і творчість супроводжували його все життя. Роман писав вірші, любив спорт, бпав активну участь у художній самодіяльності, завжди був душею компанії — артистичним, щирим, доброзичливим, завжди готовим підставити плече й подарувати усмішку.
Після школи здобув професію кухаря у ПТУ № 13. Свою справу він любив від щирого серця, готував із душею, завжди з любов’ю до людей. Згодом вступив до Державної академії керівних кадрів культури та мистецтв за спеціальністю «театральне мистецтво, режисер шоу-програм». Активний, творчий, талановитий студент — він прославляв свій навчальний заклад перемогами, отримував подяки, брав участь у культурному житті, творив і надихав інших.Після навчання Роман працював кухарем — і в Києві, і у рідному Житомирі. Був опорою та підтримкою для своєї матусі, яку безмежно любив і шанував.
Любив тварин, природу, життя в усіх його проявах. Перед початком повномасштабного вторгнення рф Роман жив у Польщі, але коли ворог ступив на українську землю — не зміг залишитися осторонь. Він повернувся до Батьківщини. Спочатку активно займався волонтерською діяльністю, допомагав ЗСУ, а згодом став до лав Захисників.
Роман не раз рятував своїх побратимів, завжди прикривав їх у бою, піклувався про інших більше, ніж про себе. Після поранення та нетривалої реабілітації повернувся до строю, бо не міг залишити своїх побратимів. Його мрією була Перемога й вільна Україна.
24.08.2024р, у День Незалежності України, Роман віддав за неї своє життя, героїчно прийнявши останній бій під Покровськом на Донеччині.Лише через рік і два місяці Герой на щиті повернувся додому — до рідного Житомира...
У вічній скорботі — матуся, рідні, близькі, друзі та бойові побратими.
Світла, вічна пам’ять і безмежна вдячність Герою, який жив і загинув з любов’ю до України...