Сьогодні, 19 серпня, житомиряни прощалися одразу з двома загиблими захисниками: 49-річним Геннадієм Зубайдовим та 37-річним Юрієм Топоровим. Військові повернулися на щиті через тривалий термін після загибелі.
Про це інформують у Житомирській міській раді.
Геннадій Зубайдов народився 11 грудня 1974 року в селі Дмитрашківка на Вінниччині. Після закінчення місцевої школи здобув професію водія у Бершадському професійно-технічному училищі. У 2001—2004 роках проходив службу за контрактом у військовій частині Національної гвардії України в місті Калинівка. У мирний час працював водієм на державних та приватних підприємствах.
Геннадій був людиною принциповою, чесною та щирою. Не залишався осторонь долі країни — став учасником Майдану, а з 2014 року добровольцем пішов боронити кордони України у складі 25-ї окремої повітряно-десантної бригади. За відданість та мужність неодноразово відзначався грамотами та відомчими нагородами. Після служби знову повернувся до мирного життя, працював водієм-далекобійником.
Із початком повномасштабного вторгнення Геннадій знову став на захист України у складі 95-ї окремої десантно-штурмової Поліської бригади. В березні 2022 року під Ізюмом зазнав першого поранення, а в серпні того ж року отримав важке поранення на Донеччині, після якого йому було встановлено інвалідність. Та це не зупинило Воїна — він повернувся до строю.
У травні 2023 року обійняв посаду командира відділення хімічного захисту у 71-му військовому мобільному шпиталі, був обраний Головою Ради сержантів, виконував обов’язки командира взводу. Його поважали колеги та побратими за принциповість, лідерські якості та людяність.
У серпні 2024 року Геннадій був переведений до 21-ї окремої механізованої бригади, де служив у розвідувальній роті. Він вірив, що його обов’язок — продовжувати боротьбу, адже найбільшою мрією була Перемога і життя у вільній Україні.
4 жовтня 2024 року під час виконання бойового завдання біля Веселого Курської області старший сержант на позивний «Кайман» Геннадій Зубайдов героїчно загинув.
Лише через 10 місяців Герой на щиті повернувся до рідного краю.
Геннадій залишиться у пам’яті рідних, друзів і побратимів як мужній, відважний Воїн. Його життя стало прикладом безмежної відваги, сили духу та любові до Батьківщини.
Юрій Топоров народився у Таджикистані, де на той час працювали його батьки, але невдовзі сім’я повернулася до рідного Житомира. Навчався у ЗОШ №14 (нині ліцей №14), після чого здобув робітничу професію у ПТУ м. Житомира. Служив строкову військову службу, а згодом працював торговим експедитором, на автозаправній станції та на підприємстві ТОВ «Кромберг енд Шуберт» у відділі якості.
З дитинства Юрій був активним та цілеспрямованим: відвідував спортивні секції, гурток з акторської майстерності, займався рукопашним боєм. Мав маленькі і великі життєві перемоги — здобував призові місця.
Він захоплювався технікою, комп’ютерами, футболом, любив риболовлю, збирання грибів, кемпінг, мандрівки та красу природи.
Юрій був доброю, щирою та відповідальною людиною. Справжня опора для своїх батьків, люблячий похресних дітей, яких називав «своїми». Мріяв про щасливе майбутнє разом із коханою.
Із початком повномасштабного вторгнення росії він без вагань став на захист України в лавах Національної гвардії України. Мужньо виконував бойові завдання, здобувши глибоку повагу побратимів та командирів.
21 січня 2024 року під час виконання бойового завдання в Запорізькій області Юрій Олександрович героїчно загинув унаслідок ворожого артобстрілу. Лише через рік і сім місяців він повернувся до рідного міста — на щиті, як справжній Герой.
У скорботі залишилися рідні, кохана, друзі та бойові побратими.
Світла пам'ять і вічна слава Героям.