Сьогодні, 14 червня, житомиряни прощалися із загиблими захисниками: Євгеном Шутем та Віктором Шепетуном. Чоловіки стали до лав Збройних сил на початку 2022 року і загинули в червні 2025 року.
Євген «Модний »Шуть народився 19 грудня 1992 року у Лубнах на Полтавщині. Змалку виховувався під опікою бабусі та дідуся. Маючи талант до спорту, навчався та виховувався у спортивному інтернаті. Упродовж тривалого часу грав за футбольну команду Полтави, адже футбол був його справжнім захопленням. Євген із дитинства мріяв відстоювати права людини, тому обрав для себе юридичну освіту та вступив до Полтавського юридичного інституту імені Ярослава Мудрого, однак через певні обставини завершити навчання не вдалося. Згодом, переїхавши до нашого міста, працював на різних підприємствах з ремонту автомобілів водієм.
«Євген мав щире серце, завжди приходив на допомогу, мав багато друзів, цінував родину та поважав старших, був вірним другом з глибоким відчуттям справедливості та безмежною любов'ю до життя. Мріяв побудувати власний будинок, було багато планів на майбутнє… Війна зламала всі життєві плани», — повідомляють у Житомирській міській раді.
До початку повномасштабної війни Захисник зі своєю дружиною працював за кордоном. Та коли ворог розпочав повномасштабну війну проти України, не вагаючись, повернувся додому боронити рідну землю від окупанта.
З квітня 2022 року Євген добровільно став на захист України від російських агресорів в одному з підрозділів ЗСУ. Мужньо і відважно вконував поставлені завдання. Нагороджений відзнакою «Ветеран війни — Учасник бойових дій».
Він мав непересічний авторитет та повагу серед побратимів і командирів.
Життя Євгена Сергійовича обірвалося 9 червня 2025 року на передовій, де Воїн з честю, гідністю і до останнього подиху боронив рідну землю.
Віктор «Туман» Шепетун народився 26 листопада 1986 року у Рогачеві, що на Житомирщині у багатодітній родині, де був найстаршим із п’яти дітей, мав двох братів і двох сестер. Навчався в місцевій ЗОШ. Отримавши базову середню освіту, вступив до одного із ПТУ м. Житомира та отримав професію повара. Згодом працював на різних підприємствах нашого міста, у сфері охоронної діяльності, де проявив себе як дисциплінований і надійний фахівець.
«Життєрадісний, щирий, доброзичливий, справедливий, чесний – саме таким його пам'ятатимуть усі, хто знав Віктора. Він був активістом ГО "Молодь за Єдину Україну", завжди стояв на стороні правди. Серце Віктора належало його сім’ї і родині, а найбільшим скарбом життя була його донечка - його натхнення, надія і любов. Він був надійною опорою для своїх близьких», — повідомляють у Житомирській міській раді.
До початку повномасштабної війни Захисник працював за кордоном, та коли російський агресор розпочав повномасштабну агресію в Україні, не вагаючись, повернувся додому боронити рідну землю від окупанта. Захисник мріяв про гідне майбутнє для своєї родини в незалежній та вільній Україні.
Віктор Володимирович із перших днів вторгнення активно брав участь у волонтерському русі, а з 6 березня 2022 року приєднався до лав ЗСУ.
За мужні та самовіддані дії при захисті Батьківщини відзначений медаллю «Ветеран війни — Учасник бойових дій», почесним нагрудним знаком Головнокомандувача Збройних Сил України «Сталевий хрест», відзнакою командира 100 окремої механізованої бригади «За оборону рідного краю».
8 червня 2025 року серце його зупинилося. Віктор помер від отриманих поранень під час виконання бойового завдання із захисту України.
Світла пам'ять і вічна слава Воїнам-Героям...
Раніше Журнал Житомира писав, що про смерть Віктора Шепетуна повідомив його брат.