У Житомирі вручили державні нагороди родинам загиблих прикордонників, чия мужність і жертовність стали щитом для України. Про це інформує пресслужба 9-го Житомирського прикордонного загону імені Січових Стрільців.

Відповідно до Указів Президента України, за особисту мужність і самовідданість, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, сумлінне та бездоганне служіння Українському народові  посмертно нагороджено: 

• молодшого сержанта Макаренка Миколу Анатолійовича медаллю “Захиснику Вітчизни”, 
• сержанта Ковальчука Олександра Васильовича медаллю “За військову службу Україні” та медаллю “Захиснику Вітчизни”, 
• старшого сержанта Галягіна Євгенія Львовича медаллю “Захиснику Вітчизни”, 
• штаб-сержанта Моргуна Богдана Олександровича медаллю “За військову службу Україні”,
• старшого сержанта Демидчука Павла Юрійовича орденом “За мужність” ІІІ ступеня, 
• головного сержанта Нестерчука Дмитра Петровича орденом “За мужність” ІІІ ступеня, 
• старшого сержанта Лавора Івана Анатолійовича орденом “За мужність” ІІІ ступеня, 
• головного сержанта Чудиновича Івана Володимировича орденом “За мужність” ІІІ ступеня, 
• головного сержанта Солоновича Андрія Петровича орденом “За мужність” ІІІ ступеня, майстер-сержанта Журавльова Віктора Володимировича медаллю “Захиснику Вітчизни”.

Державні нагороди сім’ям полеглих в боях за Україну прикордонників вручив начальник 9 прикордонного загону імені Січових Стрільців полковник Сергій Мельник.

«Вічна честь і вічна слава загиблим побратимам! Світла пам’ять про них назавжди закарбована в наших серцях. Вони для нас приклад мужності, стійкості, хоробрості та відданості справі захисту Батьківщини, охорони державного кордону. Для нас всіх - це невгамовний біль та тяжка втрата…», - зазначив Сергій Мельник.

Молодший сержант Микола Макаренко проходив військову службу  на першій прикордонній комендатурі 5 прикордонного загону Східного регіонального управління. 12 квітня 2024 року під час виконання бойового завдання із захисту Батьківщини, внаслідок ворожого артилерійського обстрілу  прикордонного наряду в районі населеного пункту Високе Сумської області Микола дістав несумісне з життям поранення. Смертю Героя поліг під час несення служби.

Нагороду захисника отримали дружина Ірина й донька Олександра.     

Сержант Олександр Ковальчук проходив військову службу за контрактом в складі сил та засобів прикордонної комендатури швидкого реагування 9 прикордонного загону. 24 лютого 2022 року одним із перших мужньо зустрів ворога під час наступу окупаційних військ російської федерації в напрямку Києва. Брав безпосередню участь у бойовому зіткненні з переважаючими силами противника в районі н. п. Поліське Вишгородського району. Згодом були ротації на схід держави, виконував бойові завдання в Донецькій області на Авдіївському напрямку з метою відновлення територіальної цілісності Батьківщини в районі н.п. Красногорівка, Новомихайлівка. Завжди проявляв мужність, відвагу, хоробрість. Разом з побратимами Олександр знищив не одну одиницю техніки та живої сили противника. У 2024 році виконував бойові завдання в Харківській області. Загинув воїн 1 червня 2024 року на полі бою неподалік н.п. Бочкове. 

Нагороду захисника отримали тато Василь Миколайович і мама Віта Михайлівна.

Старший сержант Євгеній Галягін в серпні 2023 року був призваний на військову службу до 9 прикордонного загону імені Січових Стрільців.  Згодом у 2024 році прикордонник виконував бойові завдання із захисту територіальної цілісності нашої Батьківщини в Харківській області в складі сил та засобів прикордонної комендатури швидкого реагування. Євгеній боронив державу на позиціях в районі н.п. Вовчанські Хутори Харківської області в складі розвідувальної групи БпЛА. Неодноразово за допомогою безпілотних комплексів виявляв ворожі позиції, скупчення піхоти противника та передавав інформацію мінометним розрахункам та артилерії. За час виконання бойових завдань в зоні активних бойових дій Євгеній зарекомендував себе як сміливий та надійний товариш. З грудня 2024 року Євгеній боронив Батьківщину в Донецькій області проявляючи неабияку мужність та відвагу. Загинув прикордонник в ніч 26 на 27 грудня 2024 року під час виконання одного з бойових завдань.

Нагороду захисника отримали дружина Юлія і мама Наталія Василівна.

Штаб-сержант Богдан Моргун з 2019 року проходив військову службу в лавах 9 прикордонного загону. З початком повномасштабного вторгнення ворога нищив окупантів в Харківській та Луганській областях. Під час виконання бойових завдань у складі розрахунку протитанкового засобу прикордонник разом із побратимами знищив декілька одиниць бронетехніки та значну кількість живої сили противника. Військовослужбовець був прикладом для своїх побратимів. Загинув Богдан 1 червня 2024 року як справжній Герой на полі бою в результаті спрацювання невідомого мінно-вибухового пристрою.

Нагороду захисника отримала мама Катерина Олексіївна.

Старший сержант Павло Демидчук розпочав свій військовий шлях у 2021 році. З початком великої війни боронив Батьківщину на Луганщині, Донеччині та Харківщині. Під час виконання бойових завдань у зоні активних бойових дій Павло зарекомендував себе як сміливий та відповідальний військовослужбовець. Попри травми та контузії, прикордонник завжди повертався в стрій. Загинув воїн 1 червня 2024 року під час виконання бойового завдання в районі н.п. Бочкове на Харківщині.

Нагороду захисника отримала мама Ольга Вікторівна.

Головний сержант Дмитро Нестерчук був призваний на військову службу за контрактом до 9 прикордонного загону у 2021 році. З початком служби виконував завдання з охорони та оборони державного кордону України з республікою білорусь на території Житомирської області. Згодом був переведений до бойового підрозділу військової частини, де проявляв надзвичайну мужність та хоробрість. За це неодноразово нагороджувався протягом 2023-2024 років, а саме - нагрудними знаками «За мужність в охороні державного кордону» та «Відмінний прикордонник», почесним нагрудним знаком «Золотий хрест», грамотою Міністерства внутрішніх справ України. Дмитро гідно виконував військовий обов’язок в Луганській, Донецькій та Харківській областях. Неодноразово брав участь у бойових зіткненнях із ворогом, надавав допомогу в евакуаційних заходах поранених побратимів. Проводив штурмові дії щодо відновлення контролю над раніше втраченими позиціями. Мав декілька поранень, та, попри це, завжди повертався в стрій. Неодноразово успішно здійснював вогневе ураження живої сили та техніки противника. У ніч з 26 на 27 грудня 2024 року воїн, під час виконання бойового завдання, дістав тяжкі поранення. 28 числа того ж місяця Дмитро помер у лікарні міста Дніпро.

Нагороду захисника отримали тато Петро Федорович, мама Лідія Миколаївна та дружина Любов.

Старший сержант Іван Лавор на військову службу прийшов у 2022 році. З жовтня 2023 року брав активну участь у бойових діях на Авдіївському, Вугледарському, Красногорівському, Мар’їнському напрямках. За час виконання завдань в зоні активних бойових дій Іван зарекомендував себе як сміливий та надійний військовослужбовець. Неодноразово брав участь у бойових зіткненнях та евакуаційних заходах поранених військовослужбовців Сил оборони. 18 січня 2024 року сержант Іван Лавор спільно з побратимами виконував бойові завдання в районі н.п. Авдіївка Донецької області, знаходячись безпосередньо біля противника. Близько 07:00 противник розпочав штурмові дії значно переважаючими силами. Під час оборонного бою прикордонник ціною власного життя виконав бойове завдання та смертю хоробрих загинув боронячи Вітчизну. Тіло військовослужбовця було повернуто в порядку репатріації. До рідного краю «На Щиті» герой повернувся в листопаді 2024 року.

Нагороду захисника отримали тато Анатолій Володимирович і мама Людмила Василівна.

Головний сержант Іван Чудинович 11 березня 2021 року був призваний на військову службу за контрактом до 9 прикордонного загону Державної прикордонної служби України. З осені 2023 року в складі бойового підрозділу вибув для виконання завдань у зону активних бойових дій. Боронив державу на Авдіївському, Вугледарському, Красногорівському, Мар’їнському напрямках. За час виконання завдань Іван зарекомендував себе як сміливий та відважний військовослужбовець. Неодноразово брав участь у бойових зіткненнях. Прикордонник завжди приходив на допомогу пораненим побратимам, надавав першу домедичну допомогу та брав участь в евакуаційних заходах. 18 січня 2024 року воїн спільно з побратимами виконував бойове завдання на Донеччині, знаходячись безпосередньо біля противника. Під час одного з жорстоких боїв з переважаючими силами ворога Івана не стало. Тіло військовослужбовця було повернуто в порядку репатріації.

Нагороду захисника отримали тато Володимир Володимирович і мама Марія Олександрівна.

Головний сержант Андрій Солонович в лави 9 прикордонного загону став у травні 2023 року. У складі прикордонної комендатури швидкого реагування боронив Україну на Харківщині та Донеччині. Під його чітким керівництвом прикордонники мужньо та стійко утримували зайняті позиції. Неодноразово брав участь у відбитті штурмів та евакуації поранених побратимів. На його особистому рахунку понад 10 знищених окупантів. У ніч з 9 на 10 січня 2025 року, виконуючи бойове завдання та мужньо утримуючи свою позицію, воїна не стало – смертю Героя поліг на полі бою.

Нагороду захисника отримали тато Петро Самійлович, дружина Жанна, донька Поліна та син Роман.

Майстер-сержант Віктор Журавльов проходив військову службу на першій прикордонній комендатурі 5 прикордонного загону Східного регіонального управління. 09 травня 2024 року під час виконання бойового завдання із захисту Батьківщини, під час стрілецького бою прикордонного наряду з ворожою диверсійно-розвідувальною групою в районі н.п. Попівка Сумської області воїн дістав несумісне із життям поранення. Віктор в запеклому бою до останнього подиху боронив рідну землю.

Нагороду захисника отримала мама Валентина Григорівна.

Після вручення нагород керівництво прикордонного загону, рідні й побратими полеглих воїнів поклали квіти на Алеї пам’яті Героїв та долучились до спільної молитви.

Журнал Житомира повідомляв, "Для найсміливіших із нас": житомиряни бронювали "Стіл пам’яті" для полеглих.

Полеглих Захисників вшанували державною та відомчими відзнаками в Житомирі.

Трьом житомирським рятувальникам присвоєно відзнаки Президента (посмертно).