Під сухими стовбурами на сотні метрів лише чорна хвоя з острівцями пожовклих восени папоротей і рідкісні, ще зелені кущики. Незвичну для лісу тишу порушує шум падаючих десь далеко стовбурів. Згорілі дерева рубають, вивозять, продають, пише УНІАН.
«Лісовозів десять в день від нас виїжджає», - розповідають жителі постраждалого від пожеж села Острови.
Фільм жахів наяву
Села, що потрапили в біду, - Острови, Магдин і Личмани - знаходяться на півночі Житомирської області, далеко від основної траси, в оточенні лісів. Живе в них всього по кілька десятків сімей. Кам'яних будинків тут практично немає, і пожежа знищила зруби, зведені ще дідами селян. Більше за всіх постраждав Магдин, там без житла залишилися приблизно 80% людей.
«Пожежі були і раніше. Але, звичайно, як? Збіглися з усього села люди, загасили. А в той раз ... Був сильний вітер. Ти гасиш вогонь, збив його, а в п'яти метрах знову загоряється. Тут загасив - там вогнище, поки водою залив, іскри перелетіли в третє місце. Бігаєш, як по шахівниці», - згадують жителі Магдина.
Палаюче селище люди покидали в поспіху, про порятунок речей не йшлося. Тетяна Тарасенко з Магдина розповідає, що тікала від вогню, буквально, світ за очі: «У будинку вже була стіна диму. Я вибігла, пішла лісом. Іду одна, не знаю, куди. Думаю: «Може, прямо в огонь зараз зайду». Але Господь вивів на трасу».
Її сусіди розповідають, що пожежа була, як фільм жахів наяву: «У нас чорна стіна диму стояла. День перетворився в ніч, а ввечері стало ясно через палаючий ліс. Від охоплених дерев йшов гул, а в селі стояв гуркіт від шиферу, що вибухав. Чоловіки намагалися врятувати будинки, жінок з дітьми вивозили. Потім хтось до глибокої ночі телефонував всім знайомим, намагаючись знайти рідних».
«Гроші повернулися в район, а з району до Києва»
Відразу після пожеж Магдин виглядав моторошно. Дерев'яні будинки були знищені практично повністю, вціліли лише цегляні печі. На горах попелу лежали покручені листи покрівельного заліза, уламки шиферу. Поруч стояли згорілі причепи, обгорівші каністри і бочки. Зараз практично всі згарища розібрали. Про те, як сильно вирував вогонь нагадують напівзруйновані печі, і один з колодязів. Точніше, те, що від нього залишилося - дерев'яна кладка обпечена вогнем на кілька метрів углиб, практично до води.
Зараз на розчищених фундаментах з'являються нові будиночки, які зводяться місцевими жителями своїми руками. Парадокс, але в оточених лісами населених пунктах довелося економити будівельну дошку, тому у багатьох погорільців «новобуд» розміром з сарай - чотири на чотири метри.
Цікаво, що ще 22 квітня Кабінет міністрів виділив 25 мільйонів гривень на ліквідацію наслідків пожеж у Житомирській області. На ці кошти планувалося зведення модульних будинків, але щось пішло не так.
«Спочатку ми просили готівку на будівництво. У нас люди з руками, а хто сам не зміг би, найняв би бригаду. Але було рішення, що всім займеться будівельна компанія, і зведуть каркасні, а не капітальні (цегляні) будинки. Гаразд, думаємо, нехай будуть каркасні. Але почалися суперечки: хто буде будувати? Як ми чули, одній з компаній почали дуже сильно «допомагати». У підсумку, щось таке сталося, що гроші повернулися в район, а з району до Києва», - розповідають селяни.
За версією глави магдинскої сільради Зої Сосновської, жителі села самі відмовилися від послуг будівельної компанії, яка встигла побудувати в Магдині один-єдиний новий будинок.
«Всі бачили, з чого той модульний будинок будували, як тулили. Влітку посидіти в ньому можна, але не жити. З ними [будівельниками] люди самі не хотіли мати справи, - стверджує Зоя Іванівна. - Забудовники були впевнені, що виграють тендер, але в ньому брало участь дуже багато компаній. І зовсім інші перемогли. Тоді вони сказали: «Крім нас ніхто будувати не буде». Знайшли інші компанії, погрожували, таке всяке. Але, нічого, гроші будуть людям на будівництво. Нам вже подзвонили, сказали, що прийде компенсація на 12 будинків. Папери в Києві вже підписали, чекаємо розпорядження нашої адміністрації».
До слова, цей єдиний модульний будинок з трьома кімнатами і санвузлом, встановленою піччю, з великою часткою ймовірності буде демонтований. У райвиконкомі його називають «експериментальним». Мовляв, в селі не розуміли, що з себе представляє «модульний будинок», ось його і «презентували» людям. Хоча, очевидно, що набагато дешевше було б зібрати жителів і відвезти до одного з готових модульних будинків, щоб люди могли, так би мовити, «помацати» своє можливе нове житло ...
У самому Магдині ситуацію пояснюють простіше.
«Побудували його там, де не треба. У господаря будинку, який згорів на тій ділянці, немає документів. Тепер будівельна компанія говорить, щоб ми брали його на баланс, а навіщо це нам? Вони мільйон двісті за нього хочуть. Навіщо нам платити такі гроші зі своєї кишені, якщо він «тягне» на 200-300 тисяч?», - каже Зоя Сосновська.
«Повинні проскочити зиму»
З держбюджету, крім грошей на будівництво нових будинків, виділялися і певні суми на ремонтні роботи. Жителям Магдина і Личманів видали готівкою приблизно по 40 тисяч гривень. За логікою чиновників, цю суму повинні були отримати ті, у кого житло постраждало, але вціліло. У Островах розповіли, що будівництво сараю обійшлося приблизно в 50 тисяч. Але в Личманах і Магдині на цю суму спробували звести нові будинки.
«Ми ж в реальному світі живемо. Ніхто і не чекав, що дадуть по 200 або 300 тисяч», - кажуть селяни.
Не у всіх вистачило коштів і сил на будинок з піноблоків. Будували максимально просто. Дерев'яний каркас обшивали дошками, OSB плитами, утеплювали. У багатьох будиночків висота стель не набагато вище людського зросту. Так робили через економію будматеріалів. Та й обігрівати взимку таке житло буде простіше. Вікна привозили волонтери. Хоча пластикові пакети тут рідкість - селяни пристосували рами ще радянських часів, «грати» з дачних веранд, а то і зовсім, засклені дверцята шаф ...
Разом з тим, люди налаштовані оптимістично: «Повинні проскочити зиму».
Окремо варто відзначити, що в тому ж Магдині компенсацію отримали лише ті, у кого були документи на нерухомість.
«А ви знаєте, як купують нерухомість в селах? Через розписки, без нотаріуса. У нас оформлення документів може бути дорожче, ніж сам будинок», - кажуть селяни.
Тетяна Тарасенко розповідає, що не отримала гроші через згорівший паспорт.
«У чоловіка документи на столі лежали, а мої в гардеробі. А де від нього ключі? Як би я їх шукала, коли в будинку вже повно диму було?» - зітхає жінка.
Після пожежі, вони, як і кілька інших сімей, оселилися в привезених волонтерами вагончиках. За допомогою небайдужих людей вже побудували велику частину нового будинку, але залишилося доробити кілька стін, поставити двері, і, головне, піч. Це дорого. Робота пічника обійдеться приблизно в сім тисяч гривень. А їх у людей немає. І немає надії отримати компенсацію.
«Якщо підпалять, буде знову горіти»
У Магдині згадують, як люди на наступний день після пожежі плакали - згоріло все, «навіть ложки не залишилося». І що надія була не стільки на державу, скільки на волонтерів.
«Все було потрібно, навіть елементарні штани і мило. І це була не тільки матеріальна, а й моральна допомога. Нам дуже допомогло, коли ми побачили, скільки людей відгукнулися на нашу біду. Люди з різних областей приїжджали, хтось багатий, хтось бідний. Наймали бусики, везли речі, консервацію ... Нам швидко відновили лінію електропередач, вона йде через ліс, через занедбані села. Дим ще не зійшов, а електрики все відновили. І у нас в селі не так багато людей, тисячу років треба буде платити, щоб витрати на той ремонт відбилися. Але вони не вважали, всі зробили оперативно, швидко», - розповідають селяни.
Всі місцеві жителі, з ким поспілкувалися журналісти, переконані, що пожежі можуть повторитися. «Дощів мало, навколо - суша. Якщо підпаливши, буде знову горіти», - каже Зоя Сосновська.
У тому, що загорілося «не саме» впевнені всі: «Пожежа почалася кілометрів за десять від села, з боку білоруського кордону, майже від кордону. У нас перший постраждав Магдин, почали гасити, і, з'ясовується, що горять і Личмани. Але вони від нас в п'яти кілометрах, з іншого боку. Не міг вогонь якось «обскакати» ліс, який між нами».
Професор Інституту лісу в Національному університеті біоресурсів і природокористування України Сергій Зібцев, аналізуючи ситуацію, зазначає, що, коли в лісі виникла одна пожежа, на неї не реагували.
«Коли дві-п'ять - не реагували. У підсумку, було 30-40 невеликих вогнищ, а потім почався сильний вітер, і вони перетворилися в катастрофу. Гідрометцентр попереджав про вітер, але кого - незрозуміло. У нас немає єдиного центру, який би моніторив ситуацію і координував служби. Керівники ДСНС, Лісового господарства, Нацполіціі зустрічаються вже коли розгорівся вогонь, - каже Сергій Зібцев. - У нас є можливість оперативно отримувати знімки супутників від Національного центру управління та випробувань космічних засобів. Але всі працюють наосліп, по паперовим картам, немає цифрової карти пожеж».
За його словами, після трагедій цього року прем'єр-міністр доручив розробити п'ятирічну програму для запобігання масштабних пожеж.
«Якщо вона буде прийнята і профінансована, то такі масштабні пожежі не повторяться. Але важливо, щоб вчені розробили математичні моделі розвитку пожеж. Необхідно навчити лісових пожежних, купити техніку та екіпіровку, розробити систему ліквідації лісових пожеж (статут). Це тривалий процес. Поки він буде йти, будуть і пожежі», - каже Зібцев.
А поки такої програми на рівні держави немає, погорільцям в різних регіонах України доведеться переймати досвід відродження з попелу один в одного.
Текст: Влад Абрамов
Фото: В'ячеслав Ратинський