Сьогодні рішенням сесії Житомирської міської ради Миколі Максименку присвоїли звання «Почесний громадянин міста Житомира» (посмертно)..
Про це передає пресслужба Житомирської міськради.
Народний художник України, почесний академік Національної академії мистецтв, лауреат відзнаки «Честь і слава Житомирщини», лауреат Національної премії України імені Тараса Шевченка 1992 року за серію пейзажів «Україно моя».
За свої картини Микола Максименко отримав світове визнання. Роботи художника представлені у понад 40-ка музеях України і світу, у приватних колекціях Франції, Японії, Монголії, Італії, Болгарії, Австрії, Китаю, Росії, Чехії, США, Канади та інших країн. А в Житомирському краєзнавчому музеї — понад два десятки його картин, які подарував сам художник.
Він підкорив усі жанри: пейзаж, натюрморт, портрет. А термін «максимівські натюрморти» увійшов у науковий обіг українського мистецтвознавства і поєднує натюрморт із краєвидом. Це унікальні натюрморти на фоні пейзажу. Художник писав їх яскравими кольорами, наповнюючи надзвичайною енергетикою та життєдайною силою.
Життя і творчість Миколи Максименка пов'язані з Житомирщиною.
Тут він народився і виріс, сюди повернувся солдатом, переживши важкі випробування і поранення на фронтах Другої світової війни. У 1943 році при звільненні України отримав тяжке фронтове поранення у голову. Наполовину втратив зір, мав безліч осколків в голові, та писати не перестав. Ще сильнішою стала жага до малювання: сто малюнків на день. Жив і творив, став одним із найвідоміших митців України… Картини Миколи Максименка представляли Україну та український живопис на міжнародних художніх виставках…
Творчість: автор робіт «Дари осені» (1963 р.), «Весняний оксамит» (1969 р.), «Кам’янець-Подільська фортеця» (1970 р.), «Відгомін війни» (1972 р.), «Хліб» (1980 р.), «Тала вода» (1981 р.), «Купальня княгині Ольги» (1989 р.), «Портрет дівчини» (1990 р.), «Поліська земля» (1991 р.), «Пасхальний дзвін» (1992 р.), «Поліська осінь» (1993 р.), «Квітне калина» (1994 р.) та ін.
