Це означає, що продовольчі та непродовольчі магазини, ресторани, торгові точки на ринках, бібліотеки, туристичні фірми тощо повинні обслуговувати всіх своїх споживачів лише українською мовою, інформує ZIK.
Норма про обслуговування українською мовою: деталі
Зобов’язання розмовляти з клієнтами українською мовою є важливою складовою закону про українську мову, прийнятого ще у 2019 році. Так, документ набув чинності давно, проте деякі його статті вступають в силу лише зараз. Зокрема, і ця норма - про надання інформації про товари державною мовою.
Відповідно до статті 30 закону України "Про забезпечення функціонування української мови як державної", всі надавачі послуг та всі служби мають обслуговувати споживачів і надавати інформацію про товари та послуги виключно державною мовою. Це стосується закладів та підприємств всіх форм власності, що надають соціальні, юридичні, транспортні та інші послуги: супермаркети, інтернет-магазини, банківські відділення, кав’ярні, АЗС, аптеки, клініки, кінотеатри, маршрутки, СПА-центри, дитячі студії – усі надавачі послуг мають говорити з клієнтами лише українською мовою.
Загалом всіх надавачів послуг можна умовно розділи на такі категорії:
- підприємства, установи та організації усіх форм власності;
- фізичні особи-підприємці;
- суб'єкти господарювання, які обслуговують споживачів (зокрема, інтернет-магазини).
Щоправда, буде один нюанс – на прохання клієнта, надавач послуг може почати спілкування з ним іншою мовою, у тому числі, російською. До речі, не буде порушенням прохання відвідувача обслуговувати саме його іншою мовою. Це означає, що розмовляти між собою та звертатися до продавця / офіціанта / консультанта можна будь-якою мовою – це прописано у статті 2 "мовного" закону, у приватному спілкуванні та під час здійснення релігійних обрядів можна послуговуватися будь-якою мовою. Це означає, що між собою люди можуть спілкуватися як завгодно.
Як працюватимуть інтернет-магазини та сайти
Неоднозначна ситуація виникає у роботі інтернет-ресурсів, що надають різноманітні послуги. Обслуговування та надання послуг в інтернеті – це фактично викладення інформації про товари і послуги на ресурсах. Тому, якщо раніше на сайтах були присутні лише російський варіант текстів, то тепер їх потрібно перекласти на українську. Звісно, ніхто не забороняє залишити і російську, і англійську версії. Відповідно до закону, інтернет-магазини та інтернет-каталоги можуть дублювати іншими мовами інформацію, викладену державною мовою. Але все ж передусім, потрібно зробити україномовну версію, на яку користувач потраплятиме одразу після того, як відкриє сайт. При цьому обсяг інформації державною мовою не може бути менший, ніж іншою.
Державною мовою має надаватися інформація про товари та послуги: меню, цінники, інструкції, технічні характеристики, маркування, квитки, зокрема:
- назва товару;
- дані про основні властивості товарів (робіт, послуг), а щодо харчових продуктів ‒ про склад (включаючи перелік використаної у процесі їхнього виготовлення сировини, в тому числі харчових домішок), номінальну кількість (масу, об'єм тощо), харчову та енергетичну цінність, умови використання та застереження щодо вживання їх окремими категоріями споживачів, а також іншу інформацію, що поширюється на конкретний продукт;
- відомості про вміст шкідливих для здоров'я речовин порівняно з вимогами нормативно-правових актів та нормативних документів і протипоказання щодо застосування;
- позначка про застосування генної інженерії під час виготовлення товарів;
- дані про ціну (тариф), умови та правила придбання товарів (виконання робіт, надання послуг);
- дата виготовлення;
- відомості про умови зберігання;
- гарантійні зобов'язання виробника (виконавця);
- правила та умови ефективного і безпечного використання товарів (робіт, послуг);
- термін придатності (термін служби) товару (наслідків роботи), відомості про необхідні дії споживача після їх закінчення, а також про можливі наслідки в разі невиконання цих дій;
- найменування та адреса виробника (виконавця, продавця) і підприємства, яке здійснює його функції щодо прийняття претензій від споживача, а також проводить ремонт і технічне обслуговування;
- якщо товари (роботи, послуги) підлягають обов'язковій сертифікації, повинна надаватись інформація про їхню сертифікацію;
- стосовно товарів (робіт, послуг), які за певних умов можуть бути небезпечними для життя, здоров'я споживача та його майна, інформація про такі товари (роботи, послуги) і можливі наслідки їхнього впливу.
До речі, жодного нововведення у таких вимогах немає, бо в Україні цього давно вимагає ЗУ "Про захист прав споживачів".
Як поскаржитися на звертання недержавною мовою
З 16 січня 2021 року відмова обслуговувати споживача державною мовою є порушенням закону.
У разі відмови або незабезпечення надання інформації чи послуг державною мовою необхідно зафіксувати факт відмови (за допомогою аудіо-, відео, письмового підтвердження очевидців) та дані суб'єкта господарювання (назву, місцезнаходження, контакти суб'єкта). Далі споживач може звернутися до Уповноваженого із захисту державної мови. Це можна зробити, написавши листа і відправивши його за адресою: 01001, м. Київ, провулок Музейний, 12 або на e-mail: kremin@kmu.gov.ua / skarha@mova-ombudsman.gov.ua
Скарги можна подавати не пізніше шести місяців з дня виявлення порушення.
У скарзі необхідно вказати прізвище, ім’я, по батькові, місце проживання особи, викласти суть скарги, який саме суб'єкт/працівник суб'єкта, коли, за якою адресою, яким чином порушив право скаржника. Письмова скарга повинна бути підписана заявником із зазначенням дати. В електронній скарзі також необхідно вказати електронну поштову адресу, на яку заявникові може бути надіслана відповідь, або відомості про інші засоби зв’язку з ним. Застосування підпису під час надсилання електронного звернення не вимагається.
Відповідно до ст. 57 "мовного" закону за таке порушення мовний омбудсмен складає акт про результати здійснення контролю за застосуванням державної мови й оголошує вимогу усунути порушення протягом 30 днів.
За повторне протягом року порушення Уповноважений накладає на суб'єктів господарювання штраф у розмірі від трьохсот до чотирьохсот НМДГ (5100 – 6800 грн). При цьому справа про накладення штрафу розглядається за участю представника суб'єкта господарювання.