Журнал Житомир інфо
УКР | РУС        Сьогодні: Неділя, 05 Квітня 2020    06:03:54
Журнал » Новини Житомира » Культура » 2019 » Серпень » 26 » 15:59:19 оновлено: 16:10:21

Неоготичний костел Святої Клари на Житомирщині - один з найкрасивіших в Україні. ФОТОРЕПОРТАЖ

26 Серпня 2019, 16:10:21 25939 Коментарі 2 Читать на русском языке
Неоготичний костел Святої Клари на Житомирщині - один з найкрасивіших в Україні. ФОТОРЕПОРТАЖ
Мало хто з житомирян знає про костел Святої Клари в селі Городківка. Однак, після прочитання цієї статті, ви неодмінно захочете тут побувати. Чому? Тому що, це один з найкрасивіших, та єдиний в Україні неоготичний костел, який стоїть біля дороги, що веде з Андрушівки до Бердичева, на невисокому березі річечки Лебедівки, яка розливається тут нешироким ставком.

Костел Святої Клари побудований у еклектичному стилі на початку ХХ століття, в якому примхливо поєдналися елементи неоготики та модерну, що в сукупності надає храму ексклюзивної оригінальності та неповторності. Красою й архітектурною довершеністю він викликає захоплення в багатьох подорожніх, які, проїжджаючи мимо, зачаровані видами храму, милуються його архітектурними формами, роблять селфі в інстаграм та слухають музику, що застигла у камені.

Костел Святої Клари з вежею, контрфорсами, кованими дверима більше нагадує старовинний готичний замок ніж християнський храм. Костел є пам`яткою архітектури місцевого значення. Зараз храм належить римо-католицькому ордену Босих Кармелітів.


Костел Святої Клари

Костел Святої Клари

У 1910 році на місці каплиці почалося будівництво костьолу, яке закінчилося в 1913 році. Споруджували храм польські майстри та жителі Халаїмгородка (сьогодні Городківка) і сусіднього села Жерделі під керівництвом будівничого Е. Яблонського і технолога А. Ходака. Жмігродзькі, які пожертвували кошти на будівництво костьолу, знайшли вічний спочинок у Варшаві: Анна – в 1930 р., Ромуальд – в 1935 р. Їх син Євстахій, нежонатий офіцер російської армії, був замордований у Бердичеві під час революції 1917 року.


Костел Святої Клари

На кам'яному моноліті звелася будівля з каменю й цегли, дах її був покритий червоною черепицею, привезеною з польського заводу. Костьол відзначався акустикою інтер'єру і мелодією дзвонів. На дзвіниці була оригінальна конструкція з трьох дзвонів, найбільший з яких був вагою 150 кг. Вікна були засклені кольоровими вітражами, посеред святині під стелею висіла кришталева люстра. Прізвища фундаторів святині, будівничого, технолога і пробоща вирізані на камені, який вмурований у стіну.


Костел Святої Клари

З приходом до влади комуністів Халаїмгородський приход припинив своє існування. Храм спочатку забрали під сільський клуб. Зняли дзвони з дзвіниці, статую Божої Матері біля входу збили з основи і кинули в ставок. У костьолі відбувалися виступи учасників художньої самодіяльності, проводились урочисті заходи у дні державних свят, танцювала сільська молодь. Однак пізніше клубом стало перебудоване приміщення православної церкви, а з костьолу зробили колгоспну комору.


Костел Святої Клари

Під час Другої світової війни, після встановлення в Халаїмгородку німецької окупаційної влади релігійне життя приходу було відновлено. За спогадами старожилів, богослужіння у святині організовував ксьондз Йосиф Козинський, що відіграв велику роль у відкритті храму св. Варвари в Бердичеві. Як активного бердичівського настоятеля його запрошували влітку 1943 року на богослужіння в Житомир. Відомо, що Козинський, постійно мешкаючи в Бердичеві, у 1945–1959 роках відвідував і проводив богослужіння в Городківці.


Костел Святої Клари

Але й історія городківського костьолу мала своє продовження. Рішенням Житомирського обласного виконавчого комітету від 2 червня 1961 року костьол св. Клари у Городківці у черговий раз було забрано у римо-католицької релігійної общини і передано місцевій середній школі під будинок піонерів. Може, серед інших бід ця була б найменша. Думаємо, що діти все рівно б надихались святим духом та рано чи пізно прийшли б до Храму. Але і з цього нічого не вийшло, бо приміщення вимагало хоч мінімальних, але капіталовкладень. Тому з нього зробили звичайну колгоспну комору. Нові власники порозбивали культові речі, знищили орган, розписи на стінах забілили вапном. Храм був приречений радянською владою на забуття і руйнування. 


Костел Святої Клари


Тільки в 1989 році святиня, що була освячена на честь святої Клари, нарешті була передана і, будемо надіятись, остаточно, римо-католицькій общині с. Городківка. За свої кошти сільська громада провела ремонт, який включав і перекриття даху, поступово стало наповнюватись внутрішнє вбрання. Жителі села зносили до храму те, що вдалось врятувати від минулих погромів.

Однаково величний вдень і вночі, храм стоїть незворушно серед людських поколінь майже сто років, вкарбувавши в себе карколомні пристрасті ХХ століття. І, впевнені, переживе віки, збираючи під своїм куполом на службу Божу нинішні й прийдешні покоління односельчан.
 

Ще декілька фотографій з повітря



Костел Святої Клари

Костел Святої Клари

Костел Святої Клари

Костел Святої Клари

Костел Святої Клари

Костел Святої Клари

Костел Святої Клари

Костел Святої Клари

Костел Святої Клари

Костел Святої Клари
 

текст: Іван Савицький,член Національної спілки краєзнавців України (с. Городківка Андрушівського району Житомирської області)

фото: Максим Ритус, madmax@studioavtv.com.ua

 


Коментарів: 2
73a7
1 fb Станислав (73a7)   • 19:37:01, 30 Серпня 2019 [Материал]
0

Недалеко від костелу, мешкали мої дідусь та бабуся Гурковські (по сільському Гурківські). Дід Марцін був католик і ходив до цього костелу, свого часу, на служіння. Я, будучи школярем, все літо рибалив на канікулах на цьому ставку. Костел був відчинений, занедбаний і всередині було лише багато листя з дерев і дикого винограду, занесеного вітром. Розповідали що колись там був один з найкращих, по звучанню, органів (наголос на "а"). У війну, на башті, було кулеметне гніздо, туди влучили з танка але башта вистояла, мало того, я памятаю елементи залізних "жалюзів" на вікнах. При будуванні в цемент додавався яєчний білок, мабуть тому і вистояв після пострілу, і тому я памятаю що шви між камінням так і залишилися цілими "трикутними" хоч і покритими мохом. Потім, здається в 90х зявилися поляки (памятаю авто з польськими номерами) і почали відновлювати костел, почали приходити прихожани. Мене вражало те, що у ставку водилися лише дрібні карасі та великі коропи, іншої риби не було, скільки б не запускали. Коли хотів відновити інформацію про своє польське коріння що до отримання польської карти, в облархіві сказали що всі документи згоріли.
mykola740
2 fb Mykola Mykola (mykola740)   • 16:24:18, 16 Лютого 2020 [Материал]
0

Яка краса, я хочу тут побувати.
avatar

Новини Житомира: